Глава 13

Стараючись не привертати зайвої уваги я бігла по коридору прямо до вбиральні. Забігши в першу вільну кабінку я закрилась в ній, спершись спиною на двері. Дзеркальце все ще було у моїх руках. Кров кипіла в мені від гніву. Цей клан …цей чортів Синій клан. Я ще навіть туди не вступила, а вже пожинаю “дари” приналежності до нього. Продовжуючи дивитись на себе в маленьке дзеркальце у руках я помітила як навколо зіниць почало смикатись тоненьке, золоте кілечко.

— Що за бісовщина, — пробубоніла я собі під ніс краще роздивляючись своє відображення. Тепер очі були схожі на дві бездонні ями с золотим обрамленням. Погрузившись в роздуми я майже відпригнула від двері, коли в неї хтось постукав.

— Софія, це я, — мовила Сінді.

Вона бігла за мною? Ярість відійшла на задній план. На заміну знову прийшла паніка. Треба якось викручуватись.

— В мене все добре, скоро прийду, це все кава, від неї мої зіниці розширяються, — старалась щось придумати я, почуваючись Едвардом з сутінок ,який говорив Беллі, що його очі такі через флюарисценсію.

— Заради Бога, відчини, я знаю про клан і про рун...

І я відчинила. Різко і швидко чим не дала Сінді договорити фразу, боячись, що нас хтось почує. А потім вхопила її за руку затягуючи до кабінки.

— Звідки ти про нього знаєш? — це було тупе питання. Мені захотілось дати собі ляпаса.

— Здається це очевидно — я теж належу до Синього клану, — відповіла вона і вигнула брів.

— Тоді як ти дізналася, що Я належу до нього?

— Коли ти мене зачепила у їдальні…

— Ненавмисне зачепила, — зауважила я на що отримала гнівну гримасу у свій бік.

— Коли ти мене ненавмисне зачепила мене у їдальні, по всьому тілу пройшло таке відчуття, наче мене током вдарило і вже тоді я запідозрила, що щось не так. А побачивши твої очі і пригадавши історію твого переїзду, всі сумніви разом зникли.

— Ти також руна?

Серйозно, треба зав'язувати з тупими питаннями.

— Так. Кано — руна творчості й натхнення, отже познайомились, а тепер давай придумаємо щось з твоїми очима.

— Ааа ... той хлопець Тей.., — трошки невпевнено почала я, — він теж ... руна? В нього вичурне ім'я.

— Здається ти зовсім нічого не знаєш про представників клану так? — вона сказала це абсолютно спокійно, проте щось кольнуло мене наче голкою, — Він руна війни та справедливості. Так як його звуть, так і називається його руна.

— Я думала ви берете назву руни лише формально. Як титул при королівстві. Бо це ж кланове ім’я. А в школі, паспорті, повсякденному житті чи де інде застосовуєте реальні.

— Так і є. Тей …він просто був занадто забувчивий в дитинстві щоб це запам'ятати, ось він і представлявся усім навкруги клановим ім'ям. І хоч по документам він і є Аарон, для всіх навкруги враховуючи його самого він залишився Тейвазом.

— Вжився в роль так сказати, — відповіла я.

— Не час для жартів. Зараз думаєм над проблемою. Я так розумію те, що ти володієш магією вже, ти дізналася і сама не давно.

— Сьогодні зранку.

— Просто супер, отже ти не знаєш як її використовувати і скоріш всього, все ще проходиш стадію заперечення.

— То ти хочеш сказати, мене закоротило як стару проводку тільки замість електроенергії, магія?

— Грубо кажучи — так. Якщо виражатися більш зрозумілою тобі мовою, твої магічні лінії збилися і почали циркулювати неправильно. Тобто як ти і сказала їх закоротило. До того ж не менш важливу роль грає те, що ти подавляла та ігнорувала свою силу довгий час. Ні, не питай звідки я це знаю. Просто знаю. І ні, навіть не заперечуй цього.

Запам'ятай одне важливе правило, твої почуття і магічні здібності тісно пов’язані. Магія це як частина тебе. Як нога, рука чи вухо. І вона сильно реагує на твої емоції. Ось чому навчившись контролювати себе ти навчися володіти і магією. Внутрішня гармонія — перший шаг до успіху.

— Це все звісно дуже мудро і круто, я навіть впевнена, що як порада на майбутнє буде дуже корисною. Проте, що мені робити зараз? Ти ж не пропонуєш мені сісти прямо тут у позі лотоса та почати медитувати шукаючи ту саму гармонію?

— Авжеж ні, на це немає часу. Дай мені свої руки.

— Будеш ворожити? — з посмішкою спитала я. У відповідь як і очікувалось мене пронизало її крижаним поглядом.

— Дай. Мені. Сюди. Свої. Руки. Або зараз взагалі без них залишишся.

На цей раз без зайвих питань чи підколок я вклала свої долоні в її. Сінді закрила очі після чого я відчула тепло, яке поширювалося хвилею від рук і до всіх інших частин тіла. Несподівано зігріваючи тепло перетворилося в нестерпну біль. В наступну секунду я вже мало не валялась по підлозі звернувшись навпіл. Вистояти на своїх двох весь процес коштувало мені не малих зусиль. Коли ці середньовічні тортури закінчилися я тяжко дихала. Враження було таке наче у моїх органах поколупались, нігті вирвали, а саму мене залишали висіти підвішену за ногу на неділю без води та їжі.

— Що це ..що це зараз було, — з задишкою запитала я?

— Я почистила твої магічні лінії. Не дуже приємні почуття звісно. Таке буває коли хтось нагло влізає в твій енергетичний бар'єр і господарює у твої магічних потоках. Проте ти цього робити не вмієш, а нам не треба щоб хтось тебе таку бачив. До речі ти не відключилась, я приємно вражена.