Глава 8

Ми з мамою мовчали ще довгий час обдумуючи кожен своє. Я переварювала всю інформацію яку почула, а мама те, що давно загублена книга ковену була в нас вдома якийсь час.

— Це могла бути абсолютно рандомна книга з рунами, чи мало таких є в бібліотеці, — врешті сказала мама, — Я була мала, коли нам з Отті показували її вигляд. Тоді батьки все ще вірили ,що в мене можуть з`явитися здібності. Могла помилитись, що це вона.

— Мг, і кожна така ж старюча ніби цей всесвіт і повністю написана на давньоскандинавській ще й в додаток з символами і описами рун? Ти сама в це віриш?

Мама приречено зітхнула.

— Ні.

— Коли я брала цю книгу там в бібліотеці стався .....ем...випадок. Я зустріла хлопця, в нас зав'язався невеликий ...діалог. А потім він побачив ту книгу в моїх руках і дуже здивувався. Сказав, що я скоро все дізнаюсь сама, якщо тримаю цю книгу в своїх руках. Що це може означати? — спитала я і в цю ж секунду зрозуміла, що той хлопець не притрушений навіжений яким я його вважала, а от я в його очах цілком так.

— Діло в тому, що до цієї книги можуть торкатися лише члени ковену і лише при тому носії рун, — відповіла мама на моє запитання.

— Але ти ж сказала, що її викрали, невже ...

— Саме так, сто п’ятдесят два роки тому, нас зрадив один з носіїв рун. В цій книзі були безцінні знання, тому інші ковени хотіли нею володіти так само як і наш ковен хотів володіти знаннями інших. Проте його задумка не вдалася так як маг який писав перше закляття в ній передбачив подібне і наклав закляття при якому якщо книгу торкнеться хтось з нечистими на неї намірами вона просто зникне і з'явиться лише в потрібний момент і лише в руках гідної її читати людини.

— Добре, це принаймні пояснює чому до цього ,книги не було в бібліотеці і чому її не знайшли у базі і вносили при мені коли я хотіла її взяти. Стоп, а є інші ковени?

— Звісно, на території Шотландії їх лише три. Клан синього ворона, червоного тигра та зеленого метелика. У кожного є свій фамільний колір. І авжеж розподілені вони були не просто так, а за характеристиками. Колір нашого ковену очевидно темно—синій, бо не дивлячись на те, що ми втратили нашу книгу заклинань, де були знання багатьох поколінь, ми все ж залишились наймогутнішими та мудрішими серед інших.. У другого ковену колір червоний, вони сильні, проте через агресивність та імпульсивність вчинків поступають часто необдумано, що має наслідки. У третього ковену зелений колір, вони ніколи не боролися за лідерство і будували свою силу лише на довірі, доброті та знаннях. Ніколи не влізають у політичні міжусобиці та ведуть скритний образ життя навіть серед магів не говорячи вже про людей.

— Вибач, лише три? Годину назад я і про один не знала, а їх аж цілих три! І це лише на території Шотландії!

— Ти закінчила? Можна продовжувати? — спитала мама ,перебивши мою тираду.

— Так вибач.

— Отож , та людина яка вкрала в нас книгу зробила це для червоного ковену, він хотів перейти до них, стати червоним, бо вважав що в нас його не цінували і не помічали його здібностей. Таким чином вони наказали вкрасти книгу клану і принести до них щоб довести свою рішучість і відданість ним. Що він і зробив. Як ти вже зрозуміла йому це не вдалося, а червоний ковен який ще з самого початку не збиравсся його приймати, просто хотів ним скористатися відріклися від нього зробивши вигляд ,що вони в цій ситуації не при чому. Зрештою наш клан стратив того чоловіка за його зраду.

— А ім'я є в цієї людини?

— В нас прийнято його не називати.

Мамина відповідь нагадала мені сцену з Гаррі Поттера, коли всі замість того щоб говорити Волдеморт, говорили — "Той чиє ім'я не можна називати". Я невільно почала посміхатися. Що скоріш за все ,було просто захисною реакцією на шок.

— Я сказала щось смішне?

— Ні, — все ще з посмішкою як на обличчі так і в голосі відповіла я.

— Але мене от що цікавить. Хто був той хлопець і чому він знав так багато про наш украдений артефакт.

Відповіді на це питання я не знала, проте аналізуючи всю ситуацію я точно могла сказати, що той хлопець не притрушений навіжений як я спочатку думала, а дуже навіть може бути що член одного з кланів чи то…ковенів в Англії наприклад. Мама ж сказала, що такі є не тільки в тут в Шотландії. Проте якщо він з клану в Англії, звідки знає про книгу Синього ковену? Я обсмикнула себе, не можна стверджувати щось не знаючи всього.

— Мене мучить теж саме питання, ще з того моменту коли він мені це сказав, — обдумавши все відповіла я, — А тепер перейдемо до справ насущних, — серйозно заявила я мамі.

— Тобто? — спантеличено заблимала мама.

— Чому ти не хотіла щоб я розповіла про .... про свої видіння в присутності тіки?

— Як я вже сказала, червоний і синій ковен завжди воювали за владу між собою. І майже сімнадцять років тому, коли ти тільки но народилась, між ними розгорнулася справжня та підступна війна. Червоні почали переманювати людей з інших ковенів які мали якийсь потенціал, щоб підвищити свою силу і зайти на п'єдестал. Тих людей які не були на це згодні вони безжалісно вбивали проникаючи в їх домівки і навіть голови. В ті часи полягла більша половина всього нашого ковену. Людей які були носіями рун захищали ті які не мали таких здібностей. Були пушечним м’ясом якщо говорити простіше. Вони мали захищати рун навіть ціною свого життя, бо на відміну від них не мали майже ніякої коштовності для клану. Проте, все ще входили до нього.