Глава 6

Древні Брами стояли перед ними, величні та загадкові, обвиті магічним сяйвом. Це було місце, де вирішиться їхня доля. Нейра і Лоренар знали, що не можуть допустити, аби темні сили отримали доступ до цього джерела неймовірної сили.

Аркель, який тепер став їхнім союзником, допомагав їм створювати захист навколо Брам. Але вороги не забарилися — темний орден, що прагнув зруйнувати баланс у світі, з’явився, озброєний магією, що стискала серце.

Нейра і Лоренар стояли пліч-о-пліч. Їхні сили злилися в одне ціле, створюючи вихор світла й енергії, що захищав їх. Під час битви кожен удар, кожен момент показував, як глибоко їхня любов зміцнила їхній зв’язок. Це була не лише боротьба за світ — це була боротьба за їхнє спільне майбутнє.

У вирішальний момент, коли один із лідерів ордену спрямував своє закляття на Нейру, Лоренар кинувся вперед, захищаючи її. Його жертва на мить здавалася болючою, але магія, яку Нейра передала йому, врятувала його. Разом вони випустили остаточний спалах магії, що знищив темний орден і закрив доступ до Брам назавжди.

Коли битва закінчилася, а тиша повернулася, Лоренар обійняв Нейру. Їхні тіла були виснажені, але їхні серця билися як одне.

— Ми це зробили, — прошепотіла вона, дивлячись йому у вічі.

— Ми зробили це разом, — відповів він, торкнувшись її обличчя. — І ніхто більше не зможе нас розділити.

Їхній поцілунок був ніжним і пристрасним, як обітниця на майбутнє. У цьому поцілунку було все: їхній біль, їхня радість, їхня любов. Вони знали, що разом подолають будь-які труднощі.