Глава 7. Крок у темряву

Наступного дня Вікторія прийшла на репетицію раніше за всіх. У залі було тихо, лише дзеркала відбивали її самотню постать. Вона розігрівалася, намагаючись заспокоїти думки. Слова Дмитра не виходили з голови, але разом із теплом з’явився і страх

Вона не помітила, як у залу зайшла Аліса.

— Гарно танцюєш, — промовила та несподівано м’яким тоном. — Особливо коли тебе підтримують.

Вікторія насторожилась.

— Я тут заради танцю, — відповіла вона.

-У трупі є правило, — сказала вона тихо. — Особисті стосунки руйнують кар’єру. Особливо для новачків.

Після цього дня все почало валитися. Музику на репетиції Вікторії вмикали не ту, партнера міняли в останню мить, а одного разу вона почула, як хтось пошепки говорить, ніби її залишили лише «через Дмитра

Це боліло більше, ніж стерті ноги.

Увечері Дмитро наздогнав її біля виходу.

— Що відбувається? Ти віддаляєшся

— сказав він.

-Мені здається, я заважаю тобі, — тихо відповіла Вікторія. — Тут шепочуть… і я не хочу, щоб ти постраждав через мене.

Дмитро взяв її за плечі.

— Послухай. Я тут не через когось. Я тут, бо хочу бути з тобою. Але рішення — твоє.

Вікторія мовчала. Усередині точилася справжня боротьба. Вона так довго йшла до сцени… і так несподівано знайшла кохання.

Аліса стояла неподалік і спостерігала

Її план почав діяти.

І Вікторія зробила перший крок у темряву — не знаючи, чи приведе він її до світла, чи забере все.