ОСТАННИЙ КРОК

Сидячи на веранді свого будинку, Мудрець був у глибокій медитації. Його очі були заплющені, але внутрішнє бачення дозволяло йому бачити все навколо і далі, туди, де простий погляд уже не міг дотягнутися. У його свідомості оживали образи і шепоті часу, розкриваючи таємниці, приховані в глибинах минулого і передвістя майбутнього, що насувається.

У глибині свого розуму він бачив, як його учні – п'ятеро юнаків, втілення легендарних мечів – тренуються на тренувальному майданчику. Він бачив, як вони відточували свої рухи, як відпрацьовували перші два кроки Танцю Меча, намагаючись злитися в єдине ціле, щоб їхні душі та мечі були нерозривно пов'язані. Пелюстки сакури оточували їх, немов благословення, кружляючи в такт рухам і вбираючи їх силу і рішучість.

Але разом із цим ясним, світлим баченням, Мудрець відчував щось інше — далеке і темне, подібне до шторму, що насувається на обрій. Він відчував, як прокидається давнє зло, темрява, яку він давно передбачав. Він знав, що час, який вони боялися, скоро настане, і світ опиниться на межі хаосу, якщо цей ворог, цей безсмертний темний дух, вийде на волю.

Мудрець, не розплющуючи очей, глибоко зітхнув. Він розумів, що все, що відбувалося зараз, було невипадковістю. Що його учні не просто навчалися техніки бою, але готували себе до останньої битви, яка визначить долю їх та всього світу.

Щоб перемогти цього ворога, їм знадобиться не лише сила сьогодення, а й сила минулого. Це знання було важким, і він розумів, що лише третій крок Танцю Меча зможе дати їм необхідну силу для цієї битви. Але він також знав, що їхня сила розкрилася б повністю, аби вони здобули доступ до сили свого минулого — того, ким вони колись були, тим силам і знанням, що дрімали в їхніх душах із самого початку.

Мудрець розплющив очі, його погляд був зосередженим і напруженим. Він підвівся і подивився у бік тренувального майданчика, де його учні ретельно відпрацьовували свою техніку. Вони були сповнені рішучості та сили, але він знав, що майбутнє випробування вимагатиме від них більшого, ніж просто техніка. Вони мають зробити те, що ніхто до них не робив — повернутися в минуле, щоб зупинити ворога біля витоків його сили.

З важким зітханням Мудрець промовив слова, ніби звертаючись не до учнів, а до самого часу:

— Останній крок Танцю Меча відкриє вам силу, яка дозволить зазирнути у минуле, щоб знайти там відповіді. Вам доведеться повернутися туди, де все почалося, щоб запобігти тому, що ось-ось зруйнує цей світ.

Він усвідомлював, що цей третій крок був найнебезпечнішим, бо зв'язок із минулим може поглинути, заплутати, відвести їх душі в забуття. Але іншого шляху не було.

Мудрець підвівся з веранди і, з рішучим поглядом, попрямував до тренувального майданчика. Щойно юнаки помітили його, вони одразу припинили свої рухи і, випроставшись, з повагою вклонилися йому. Вони знали, що його присутність означала початок чогось важливого, і його впевнений, майже суворий погляд говорив про те, що вони нарешті підійдуть до завершального кроку.

Над землею все ще ширяв створений ними величезний меч — символ їхньої єдності та сили, що сяє рожево-золотистим світлом. Лезо меча мерехтіло в променях ранкового сонця, відбиваючи всі відтінки їхніх душ, і в ньому відчувалася прихована міць, ніби він сам чекав, коли його сила буде розкрита до кінця.

Мудрець, підійшовши до них, окинув меч схвальним поглядом і трохи кивнув, висловлюючи повагу до їх досягнення. Потім він повернувся до юнаків, його очі горіли рішучістю та силою, і його голос пролунав як наказ.

- Чудово! Ви вже опанували перші два кроки, — сказав він, і в його голосі звучало схвалення. — Але тепер ми переходимо до третього, останнього кроку Танцю Меча.

Юнаки уважно слухали, та його погляди висловлювали як готовність, і хвилювання. Кожен із них відчував, що цей момент визначить їхню долю, і ніхто з них не хотів відступити.

Мудрець підняв руку і вказав на меч, який ніби став центром їх сили і уваги.

— Встаньте в коло і спрямуйте всі свої думки та прагнення на цей меч. Все, що зберігається у вашому серці: образи, непорозуміння, минулі розбіжності, все це має стати частиною вашої спільної сили.

Його слова пролунали потужно й наполегливо, ніби він будив у них щось приховане. Юнаки обмінялися приголомшеними поглядами. Для них це було несподіваним поворотом, адже досі вони думали, що контроль та спокій є їхніми головними союзниками. Але тепер Мудрець вимагав від них не лише об'єднання сил, а й оголення всіх емоцій, усіх прихованих почуттів, які вони носили у собі.

Масамуне, зазвичай спокійний і врівноважений, із сумнівом подивився на Мудреца.

— Ви хочете, щоб ми направили на меч свої почуття? — спитав він, намагаючись зрозуміти глибину вимог Мудреця.

Мудрець, глянувши на нього, твердо кивнув головою.

- Так, - сказав він, його голос був суворим і непохитним. — Зосередьтеся на меч і не приховуйте нічого. Усі ваші минулі образи й непорозуміння, все, що лежить у вас на серці, спрямуйте це на меч.

Він перевів погляд на кожнего з них, і його голос став ще твердішим:

— Робіть так, як я говорю! Зосередьтеся!

Юнаки відчули, як його слова пронизали їх, наче клинки, і вони зрозуміли, що це не просто черговий крок у техніці. Це був крок, який вимагатиме від них повної щирості та відкритості. Вони встали в коло, піднявши свої мечі і направивши їх на меч, який тепер став символом їхньої єдності і сили. Їхні серця забилися швидше, кожен з них відчував, що їхнє минуле — всі емоції, розбіжності та невиражені почуття — зараз стануть частиною цього меча, що живить його силою.

Мурасаме заплющив очі, його обличчя виражало напругу. Він завжди був повний вогню, його пристрасть іноді призводила до розбіжностей, але тепер він спрямовував всю свою енергію, всю свою лють у цей меч, відчуваючи, як його сила стає частиною їхньої спільної мети.

Дзуйхо, відчуваючи зв'язок з Фудзісане і знаючи, що їхня близькість принесла їм і радість, і внутрішні хвилювання, спрямував на меч свої почуття, розкриваючи все, що було в його душі. Його грація і гармонія, разом із легкою тривогою, стали частиною загальної сили, ніби кожний його зітхання був наповнений цим моментом.