15 глава

Італія

Я пройшла у палату. Назар не спав, він в цей час дивився у вікно. Як почув, що хтось зайшов у палату зразу перевів погляд на двері. Побачивши мене, він посміхнувся.

- Карина... ти приїхала

- Так, я не могла не приїхати — я пройшла у палату та сіла на ліжко біля Назара.

- Я знаю твоє питання — сказав Назар та сів на ліжко — ти хочеш запитати як я ледве б і втонув

- Так. Ти перший день у Венеції, а вже у лікарні

- На мою думку це була не випадковість

- Що ти маєш на увазі — я зовсім не зрозуміла його слова.

- Я маю на увазі, що хтось хотів аби я втонув — після цих слів я відкрила рота від здивування.

- А хто ж це може бути?

- Один хлопець. Італієць... ми з ним були на змаганнях. Я переміг, на декілька секунд перегнав його. Він тоді зайняв друге місце. Після нагородження він до мене підійшов і сказав, що наступного разу я пошкодую, що приїду сюди. Якось так

- Ого, так треба з цим щось робити. Поліції розповісти

- Я не хочу проблем. Хочу якнайшвидше поїхати додому. Ти забереш мене звідси?

- Звісно заберу. Але тоді коли тобі їхати додому дозволить лікар. А поки що лікуйся тут

- А, ти?

- Я буду з тобою. Поки ти тут, я зніму собі номер в готелі. Буду кожного дня приїжджати до тебе — Назар посміхнувся.

- Добре, кохана. Дякую тобі. Їдь зараз у готель, відпочинь. А зі мною все буде добре, я під наглядом лікарів

- Добре — я поцілувала його у губи. За декілька хвилин вийшла з лікарні. Шукала вихід хвилин три, допоки мені показали куди йти. Подивилась на карті найближчі готелі. Знайшла декілька. Вибрала той, що ближче. І поїхала у той готель. Точніше пішла. Йшла я повільно, бо хотіла подихати свіжим повітрям. Прийшла у готель коли вже були сутінки. Зайшла у готель. У вітальні зовсім не було людей. Тільки за стійкою адміністратора стояла одна дівчина. Вона побачила мене та посміхнулась. Я підійшла до неї. І я англійською сказала, що мені треба номер. Ця дівчина на мене подивилась та кудись пішла. Дивна якась. Але я стояла все ж біля стійки адміністратора. За декілька хвилин до мене вийшов чоловік. Він на щастя говорить англійською. Пояснив, чому пішла його колега не сказавши ні слова. Виявляється вона не знає англійської мови.

Врешті-решт мені дали ключі від номера. Я зняла дешевий номер, який був у цьому готелі. Піднялась на другий поверх. І зразу побачила свій номер. Він майже біля ліфта. Зайшла у нього. Номер хоч і дешевий, але красивий. Я поклала сумку на тумбочку біля дзеркала. Пройшла у номер і лягла на диван. Ох, який же божевільний день сьогодні був. А зараз лише душ і спатки. Завтра буду розбиратися, подзвоню батькам та й результати екзамену дізнаюсь. Все завтра.

Я прийняла душ та зразу лягла спати.

Ця ніч минула швидко, наче ось закрила очі, а вже почався ранок. Прокинувшись, я вмилась та пішла у кав’ярню снідати. Прийшла у кав’ярню та замовила каву та тістечко. Сіла у залі біля вікна і почала снідати. Подобається ось так снідати та дивитись у вікно. Чого дома неможливо зробити, адже там немає вікон. Поївши, зразу поїхала до Назара. Він мені дзвонив та сказав, щоб як якнайшвидше приїхала до нього.

Я приїхала у лікарню та зайшла у палату до коханого. Назар стоїть біля ліжка та збирає речі. Він побачив мене та посміхнувся.

- Привіт — сказав він.

- Привіт, а, що тут відбувається?

- Мене вже відпустили. Можу їхати додому

- Так, це супер — я посміхнулась.

- Тільки я не хочу поки що повертатись туди

- Чому? — з непорозумінням запитала я.

- Хочу ще декілька днів побути тут. Подивитись це місто. Якщо ти хочеш запитати про мої збори, то тренер мене відпустив.

- Це добре

- Як екзамен до речі пройшов?

- Нормально, але оцінку ще не знаю. Хоча вона вже є

- То подивись — Назар подивився на мене очікувавши мою відповідь. Я включила наш спільний чат групи та почала шукати фотографію оцінок. За декілька секунд знайшла. Побачила своє ім’я зразу.

- У мене 93 бали

- Тобто п’ять?

- Угу — з посмішкою сказала я. Назар поклав останню футболку у сумку.

- Ми можемо вже йти — вийшли з палати та пішли на вихід. Нас ніхто не зупинив, типу сказати, що ми щось забули.

Ми пішли зразу гуляти містом. Назар сказав, що хоче прогулятись спочатку, а вже потім поїхати у готель. Спершу пішли у кав’ярню. Хоча я не була голодна, але Назар взагалі не снідав, тому й пішли.

Назар замовив собі сніданок, а я пила просто каву. До речі, Назар часто буває в Італії й тому знає італійську мову. Ми сидимо за столиком біля вікна.

- Уявляєш, я вчора зайшла у готель. Підійшла до адміністратора і сказала, що хочу зняти номер. Ця адміністраторка мовчки пішла

- Чому?

- Виявляється, що вона не знає англійської мови

- Зрозуміло

Я почула як мій телефон задзвенів. Взяла слухавку. Це виявилась староста групи.

- Привіт, Карино, ти куди пропала?

- Я зараз не в Україні. А, що вже сталося?

- Не в Україні? А сталося те, що викладачка з хореографії попросила всіх приїхати завтра в інститут о другій годині дня. У неї якась розмова до нас

- Зрозуміло, постараюсь бути — я поклала слухавку. Назар весь час дивився на мене.

- Хто це був?

- Староста. Попросила аби я була завтра в інституті. Там щось повинно бути

- Добре. Я думаю, що завтра зранку ми вже будемо дома

- Це б було чудово

Назар доїв сніданок, я допила каву і ми пішли гуляти містом.