4 глава

Інститут

Я сиджу та дивлюсь на Назара. А він дивиться на мене, тримає каблучку та чекає відповіді. Я коли його сьогодні побачила зранку, зрозуміла як я скучила за ним. Тільки сьогодні я зрозуміла, що хотіла б прожити з цією людиною все своє життя. А тут такий не очікуваний, але дуже приємний поворот подій. І тому я йому скажу...

- Так, я згодна — Назар підійшов до мене, я встала. Він на палець одягнув мені каблучку. Ми почали цілуватись. Не дивлячись на, те, що у залі багато відвідувачів. І всі вони дивляться на нас та аплодують нам все-одно, ми продовжували цілуватись.

Після того як ми закінчили цілуватись, подивились по сторонах. Навколо нас багато відвідувачів ресторану. І всі дивляться на нас. Ми почали посміхатись.

- Спектакль закінчився — сказав Назар. Всі почали сміятись. А після сіли за свої столики та продовжили свою трапезу. Ми також сіли за столик. Почали їсти десерт. А це був торт тірамісу.

- Я не очікувала такого — сказала я

- Це й не дивно... — Назар посміхнувся — я тебе кохаю — я посміхнулась.

- Я теж тебе кохаю. І ще я дуже скучила за тобою

Ми доїли свій десерт. Та поїхали додому. Сьогодні Назар залишився у мене на ніч. Дома його все-одно ніхто не чекає. Бо він живе в Києві зі своєю сестрою, яка зараз зовсім не в Україні. А батьки його живуть у Львові. Чому ми не поїхали до нього? Тому що мені завтра в інститут, а від нього їхати далеко. Він це прекрасно розуміє, тому не став наполягати. Ми зразу пішли у мою кімнату. І нас взагалі ніхто не помітив. Хоча всі були дома. До Назара батьки ставляться нормально. При їх знайомстві, а це було три роки тому. Батьки вели себе пристойно. Спілкувались з Назаром. Їм сподобалось, те чим він займається.

Ми з Назаром роздяглись та зразу лягли у ліжко. Почали цілуватись. Подобаються мені його поцілунки. Вони такі ніжні та смачні. Після цих подій, мені зовсім не здається, що ми віддалились один від одного. Навпаки зараз ми стали ближче один до одного.

Сьогодні у нас двічі було зближення. Дуже приємне зближення. Яке я чекала тиждень, поки Назар був на змаганнях.

Ранок.

Ми прокинулись сьогодні о шостій без ніякого будильника. Поки Назар застеляв ліжко та вмивався, я приготувала нам каву та бутерброди з сиром та ковбасою. Ми поснідали,

одяглись. Сьогодні я одягла червону кофту та чорні джинси. Накрутила собі волосся. Та зробила макіяж. На все це пішла година. Назар в цей час розмовляв зі своїми батьками по відео дзвінку. Чула як показував свою медаль та як хвалили його батьки. Хоч когось хвалять.

Після ми поїхали у мій інститут. Назар завіз мене, а після поїхав до друзів. З якими він не бачився місяць. Оце він буде сьогодні веселим та п’яним. І мені доведеться вислуховувати як він мене кохає. Але це приємно.

- Гарного дня, кохана. Успіхів на парах

- Тобі теж гарного дня

- Дякую — він мене поцілував у губи.

- Все мені треба йти. До початку пари залишилось всього п’ять хвилин. А у мене викладач злий. Закриває двері на ключ та нікого не пускає після початку пари

- Давай біжи тоді — я цьомкнула його у щічку

- Після пар напишу — я швидко зайшла у будівлю.

Я зайшла в аудиторію, сіла на вільне місце та почала читати конспект, бо ж я його зовсім не читала. Просто “Молодець”. І я знаю, що запитають саме мене. Я як завжди не дуже добре готуюсь саме до цього предмету. А це “Етика”.

В аудиторію зайшов викладач. Закрив двері на ключ. А я подивилась по сторонах. В аудиторії ні Олекси, ні Каті немає. Я почала посміхатись на всі свої тридцять два. Викладач подивився у журнал, а після на нас.

- Карина Матвієнко в аудиторії є?

- Я присутня — сказала я. І знала навіщо він це запитав. Треба було напевно тихо сидіти та не піднімати руку. Оце ступила.

- Карино, відповісте на перше питання

Я встала з лавки та подивилась на викладача.

- Чого мовчите — запитав він. Я нічого не відповіла. Він мабуть подумав, що я не знала першого питання. І прочитав його. Я відкрила зошит, але викладач цього навіть не помітив. І це добре. Я почала відповідати на запитання. Прочитавши декілька рядків, викладач подивився на мене.

- А своїми словами скажете?

- Ем — я протягнула довгу паузу, бо збиралась з думками, згадала дещо. Та почала розповідати. Цей чоловік був здивований, що я добре відповідаю на питання. Та і я сама була у шоку сама від себе. Після мого монологу викладач задав ще три запитання. На які виявилось у мене є відповідь. І йому довелось поставити мені п’ятірку. Через що у мене з’явилась посмішка.

Пара закінчилась. Викладач відкрив двері. Коли я вийшла, то побачила біля дверей Олексу та Катю. Які подивились на мене якимось злим поглядом. Чому не розумію. Хоча можливо думають, що я винна, що вони запізнились.

Я пройшла повз них. Та почула їх подих позаду мене. Очевидно, що ці дві курки йдуть за мною.

- Що вам? — я розвернулась та подивилась на них.

- Що було на парі?

- Ви у мене питаєте? Запитайте когось іншого

- Ну скажи — прилипла до мене Катя. Вона взяла мене під руку.

- Відчепись від мене. Нічого я вам не скажу — не хочу я їм нічого казати. Треба вчасно приходити на пари.

- А, що це у тебе на пальці? — звернула увагу на мою каблучку Олекса.

- Тобі пропозицію зробили?

Я нічого не відповіла

- Вау — продовжила Олекса. Ми зайшли в аудиторію, де повинна бути наступна пара. Я сіла на вільне місце. Але дівчата від мене не відстали. Вони сіли по обидві сторони від мене. Почали мене діставати своїми питаннями. В аудиторію зайшла викладачка. Роздивилась аудиторію.

- О, як добре, що ви всі тут — як вона запам’ятовує всі групи для мене це загадка — у мене для вас хороша новина. Вона полягає у тому, що за півтора місяця у нашому інституті відбудеться конкурс. Всі бажаючи можуть записатись на кастинг. Після пар хто хоче підійдіть до мене і я вас запишу. Але зразу скажу конкурентів у вас всіх буде багато. Кастинг відбудеться за два тижні