3 глава

Побачення

Сьогодні неділя і я вже сьогодні побачу Назара. Він тільки дзвонив, сказав, що їде з вокзалу зразу до мене. Бо дуже скучив. Я теж вже скучила. Хоч ми й віддалились один від одного, але нас разом щось тримає. Якась невидима сила нас притягує один до одного.

Зараз лише шоста ранку, а я встала з ліжка. Та поки Назар їде до мене, я вирішила привести себе до порядку. Спочатку прийняла душ, після вмилась та нафарбувалась. Як завжди нафарбувала вії та губи червоною помадою. Одягла чорні лосини та синю кофту. Завжди подобається такий осінній образ. Коли ще не холодно, але вже не жарко.

Сподіваюсь, що коли мій коханий приїде, ми нікого не розбудимо. Батьки ще сплять, а брати годину тому приїхали з клубу та полягали спати.

За пів години приїхав Назар. Він подзвонив у двері. Я зразу йому їх відкрила.

- Привіт, кохана — сказав він. Закрив двері та налетів на мене з поцілунком. Ми почали цілуватись. Такий довгоочікуваний та солодкий зі смаком кави поцілунок, що просто ах.

- Привіт — після того, як закінчили цілуватись сказала я. Після я обійняла його — я скучила

- Я теж. Я маю для тебе подарунки

- Які?

- Пішли у твою кімнату, покажу

Ми швиденько зайшли у кімнату. Я закрила двері на ключ. Та подивилась на коханого.

- Які подарунки? — запитала я. Вже не терпиться їх побачити. Назар відкрив пакунок, який весь час тримав у руках.

- Ось — він дістав великого пухнастого білого ведмедя

- Вау, який він красивий

- Це ще не все

- А, що ще?

- Цей подарунок, я думаю, тобі сподобається більше, ніж цей ведмідь — Назар дістав якусь коробку. Дав мені. Я її відкрила. В коробці лежать пуанти. Такі як я хотіла. А точніше мріяла про них.

- Вони прекрасні

- Сподіваюсь я вгадав розмір

- Я теж на це сподіваюсь — я ніяк не могла відвести від них погляд.

- Приміряй

- Зараз?

- Так. Хочу знати підійшли вони тобі за розміром чи ні

- Ну, добре — я почала їх одягати. Я їх швидко одягла. Хм, а Назар дійсно вгадав розмір.

- Якраз за розміром — сказав він та почав посміхатись.

- Дякую тобі — я стала навшпиньки та поцілувала його. Він мене міцно обійняв та поклав на ліжко. Що було потім не важко здогадатись. Сподіваюсь ми все ж не розбудили нікого. Ми лежимо на ліжку. Я лежу в теплих обіймах свого хлопця.

Ми лежимо з ним вже так пів години. Він розповідає мені про змагання. Виявляється у нього були серйозні конкуренти. Але він обійшов всіх та зайняв перше місце. Я ним пишаюсь.

- Треба ці пуанти заховати від батьків

- Думаєш, що вони з ними щось зроблять?

- Не думаю, я знаю це — я встала, накинула на себе халат. А після поклала пуанти у шафу — зробити каву?

- Я б не відмовився

- Тоді піду робити — я поцілувала коханого у губи та вийшла з кімнати. Зайшовши на кухню, я побачила брата. Він пив якусь воду. Я взяла дві чашки, підійшла до кавоварки та почала робити каву. Брат поставив склянку на кухонну поверхонь та подивився на мене.

- Для кого друга чашка? — запитав він

- А яка тобі різниця?

- Цікаво... Що Назар приїхав?

- Так

- Та невже...

- Що?

- Невже ви ще зустрічаєтесь

- А, що це тебе так здивувало? — я взяла тацю поставила на неї дві чашки з кавою. Подивилась на Андрія — йди вмийся, від тебе тхне алкоголем — я взяла тацю у руку та пішла у свою кімнату. Зайшовши, я побачила, що Назар заснув. Поставила тацю на стіл біля комп’ютера й теж лягла на ліжко. Тільки на відмінну від коханого, я не заснула. А взяла планшет та почала продивлятись квартири. Вчора була в одній квартирі. Але мені вона не сподобалась. Не сподобалось, саме, те, що вона далеко від інституту.

Коли Назар прокинувся, ми випили каву, яка була вже холодною. Назар так і сказав “Мені подобається холодна кава”. Я з його слів тільки посміялась. Коли випили каву, то одяглись та пішли гуляти. На вулиці якраз погода не, те, щоб хороша. Але й не погана. Вийшли на вулицю та просто пішли гуляти по бульвару. На бульварі діти граються, люди собак вигулюють. Одним словом вулиця жива. Назар вирішив половину грошей, які отримав за перемогу на змаганнях витратити на нас. Тому ми після того як погуляли, пішли у торговельний центр. Ми довго ходили по магазинчиках. Назар сказав, щоб я погуляла по центру. А він хоче кудись зайти. Я пішла гуляти. Гуляла десь хвилин п’ятнадцять. Встигла зайти у два магазинчики. Подивилась там футболки, штани. Взагалі, те, що давно хотіла собі купити. Трохи оновити гардероб. Після подзвонив Назар, сказав, що зустрічаємось біля виходу. Я здивувалась. Думала, що ми будемо ще гуляти. А воно ось як вийшло. Я підійшла до Назара. Він вже мене чекав.

- Нарешті підійшла, о я бачу ти собі щось купила

- Вирішила оновити гардероб

- Зрозуміло. Підемо поїмо, а, то, я голодний

- Я не проти, бо теж зголодніла

Не довго ми йшли від торговельного центру. Зайшли у ресторан. Адміністраторка посадила нас за перший ліпший столик. Ми почали вибирати страви. Я дивилась на ціни. В принципі не дорого, я точно можу дозволити собі поїсти у цьому ресторані. Вибравши страви і до них шампанське. Ми випили цей алкогольний напій, невдовзі нам принесли наше замовлення. Ми почали їсти. Коли з’їли, замовили десерт. І тут почалось відбуватися щось не зрозуміле. Назар весь час дивився на мене, а після як принесли десерт, щось дістав з кишені.

- Карино, я розумію, що ми один від одного віддалились. Але я хочу виправити цю ситуацію — я не розуміла про що саме він говорить, але перебивати його я не стала — я буду шкодувати, що я це не зробив. Я тебе дуже люблю. Словом виходь за мене — сказав він та відкрив коробочку, яку дістав з кишені. Я застигнувши, дивилась на нього. Невже це відбувається. Це він мені зараз пропозицію зробив? Ем... це зовсім не очікувано.

- Ем — сказати йому “ні”. Наші стосунки розваляться. Сказати “так” не зрозуміло, що буде з нами після цього. Але я напевно скажу йому...