Глава 4

Ная від самого ранку носилася по хаті.

Вона витерала пил, вимила вікна, натерла до блиску підлогу й тепер уже вкотре поправляла фіранки.

На кухні Алара з Нореном чаклували над вечерею, і по всьому  будинку ішов  аромат свіжої випічки, запашних трав і печеного м’яса.

Кілька днів тому Наї прийшов лист від її рідної сестри Аміри.

Після довгих років розлуки вона нарешті мала приїхати додому.

Тому все мусило бути бездоганним. Оселя мала сяяти чистотою, а на столі неодмінно чекати гаряча й смачна вечеря.

— Аби тільки нічого не забути… — тихо пробурмотіла Ная, домиваючи останню дошку підлоги.

Саме в цю мить у хвіртку гучно постукали.

— Господи… кого це ще принесло? До приїзду Аміри ж іще кілька годин…

Вона кинула погляд на старенький годинник.

Майже третя.

З кухні одразу визирнули Норен і Алара.

— Хто там?

— Зараз подивлюся.

Ная поспішила надвір і широко розчинила хвіртку.

— Амі!.. Прив…

Усмішка миттю зникла з її обличчя.

За хвірткою стояли Сайла й Тарен.

Не сказавши ані слова, Ная блискавично потягнула хвіртку на себе.

— До побачення!

Та Сайла миттєво підставила ногу між стулкою й одвірком.

— Ні-ні-ні… Сьогодні це не вийде ! Сказала Ная

— Вийде ! Ще й як Вийде ! — сердито буркнула Сайла, знову намагаючись відчинити  хвіртку.

— Ні, не вийде .

—Вийде!

— Не вийде !

Ная всією вагою налягла на хвіртку зсередини.

Та Сайла різко штовхнула її ногою.

Хвіртка розчахнулася навстіж.

— Ай!

Ная не втрималася на ногах і гепнулася просто на м’яке місце.

А Сайла, ніби нічого й не сталося, спокійно переступила через неї та впевнено рушила до будинку.

— Вийде! Та ще й як! — задоволено мовила вона. — Я сьогодні звідси не піду, доки не отримаю згоди. І без невістки  нікуди не піду!

Слідом мовчки зайшов Тарен.

У руках він ніс величезні полотняні торби.

Одну, другу, третю.

Потім озирнувся й повернувся до хвіртки.

За мить він заніс до двору велику клітку.

Зсередини обурено закудкудакали кури.

Ная, усе ще сидячи на землі, повільно підняла голову.

Кілька секунд мовчки дивилася на клітку.

Потім на Тарена.

І лише тоді підвівшись спромоглася вимовити:

— Ви… ще й птицю із собою притягли?..

— Авжеж.

— Навіщо?!

— Зараз усе поясню.

Сайла спокійно попрямувала до хати.

На кухні Норен і 
Алара здивовано здивовано подивилися на гостей.

Ная сердито обтрусила сукню, зайшла слідом і, впершись руками в боки, суворо подивилася на гостю.

— Ну  і що на цей раз?? Нащо прийшли?

— А що? Он якого красеня тобі привела! — усміхнулася Сайла, кивнувши на Тарена.

— То забирай назад свого красеня  і йдіть звідси!

— Я прийшла поговорити.

— Добре. То говорімо.

На кухні запанувала напружена тиша.

Норен і Алара мовчки переводили погляд із Наї на Сайлу, не наважуючись втрутитися.

Сайла поставила на стіл першу торбу.

Потім другу.

Потім третю.

Після цього взяла клітку й простягнула її Наї.

— Це тобі.

— Що?

— Кури.

— Мені?!

— Авжеж. Твоїх же нещодавно собаки подушили.

Ная машинально взяла клітку.

Потім подивилася на курей.

Потім на Сайлу.

Знову на курей.

І лише після довгої паузи тихо промовила:

— Дякую…

Сайла вдоволено кивнула.

— А це — масло.

Вона дістала великий глечик.

— Це — сир.

Поряд ліг загорнутий у полотно круг домашнього сиру.

— Це — борошно.

Ще один мішечок опинився на столі.

— Сушені трави.

— Копчене м’ясо.

— І солодощі до чаю.

Кухонний стіл уже майже зник під горою гостинців.

Ная дедалі сильніше хмурилася.

— Сайло…

— Що?

— Ви, бува, хатою не помилилися?

— Ні.

— Тоді…. Будь ласка… на ви…

Сайла розправила плечі й, ніби повідомляла щось абсолютно буденне, спокійно сказала:

— Ми прийшли свататися.

У хаті запала така тиша, що навіть кури в клітці перестали кудкудакати.

Ная повільно повернула голову до Тарена.

Потім перевела погляд на гору подарунків.

Знову на Тарена.

Потім голосно вигукнула :

— ЩОООО?!

За мить вона блискавично підбігла до дверей, розчинила їх навстіж і грізно вказала рукою на подвір’я.

— Усі! Геть надвір! Негайно!

Норен, Алара й Тарен мовчки переглянулися.

Ніхто навіть не намагався сперечатися.
За кілька секунд усі троє вже стояли надворі.

Ная грюкнула дверима так, що здригнулася вся хата.

Потім різко обернулася до Сайли.

— А тепер… поговоримо.