А ранок був такий чудовий...

Чудовий погожий осінній ранок. У повітрі висить легка солодка прохолода і чарівний туман огортає м’яким покривалом усе довкола. Чарівливо –фантастична пора, коли колір гріє душу і фантазію. Дерева як неймовірні витвори мистецтва, тонуть у різнобарв’ї фарб. Запах листя особливий, осінній і каштани під ногами яких так і хочеться куди – небуть запулити незважаючи на збиті носки черевиків. Пора ностальгії і неймовірної краси. Прийдеться відтепер назавше зненавидіти цю пору року.

Ніколи не думала що моє весілля буде таким фарсом. Такі думки пролітали у юної особи, двадцяти років, звичайної зовнішності, сірим тусклим кольором волосся і опущеними куточками тонких губ. Змучений вигляд і безсонна ніч добряче відбилася на обличчі так, що навіть густо накладений макіяж не зміг все приховати.

- Де це чмо? Ми вже запізнюємось на дві години в РАГц.

Терпінню приходив край, а гарячий телефон розпікався від набраних вихідних десяти тисяч раз, на які ні разу так ніхто і не відповів.

-Ну все я його вб’ю, а потім каструю. Навіщо взагалі мені це все, з ним все як завше - наперекосяк, правильно говорять як корабель назвеш так він і попливе, не даром в телефоні при першій зустрічі номер підписала «мудак». Бачте я йому не сподобалася при першому погляді не в його смаку, то якого біса вертатися до мене? Все починалося сто тисяч разів і сто тисяч разів закінчувалося, кидався мною як хотів, зраджував так вміло ,що кожен знайомий знав і виказував мені де і як.

О Боже - я дурнувата на всю голову. Потрібно було прислухатися інтуїції, але і вона видно іще та падлюка раз мовчала, коли почала із ним зустрічатися. Якщо не змогли подати тричі документи на розпис, все-таки це щось значить. Потрібно бути великою дурою, щоб ще й витрачати свої гроші.

Сльози душили від розпачу, адже ніхто із подруг не прийшов -усі відмазалися. І ось, я сама напялюючи плаття, посилаючи в думках по черзі і по списку кожне ім’я, яке колись рахувала близьким подругами думала про те яке життя не зрозуміле і поки, що бридке.

Вдих – видих, вдих –видих, ти спокійна ,все добре. До біса усі ці заспокійливі штучки для мудаків і ідіотів на мене не діють, тут два варіанти або я ненормальна або психіатрична клініка по мені плаче… І ніякого спокою лиш кров застигла в очах, ніяких метеликів у животі, лиш розчарування, як би знать що такий настрій супроводжуватиме постійно, думала б ретельніше (ну напевне, точно не скажу).

Вереском гальм було всіх оповіщено про прибуття довгоочікуваних гостей. Всі його родичі відразу організували рій біля столу – фуршету. Тільки сестра нареченого з сумом і співчуттям дивно кидала погляди в сторону нареченої.

-О, приїхали! Цікаво я йому сподобаюсь? Думки п’янким дурманом заполонив увесь потік інформативного потоку, лише одним єдиним днем. А що це? Що це з лицем? Тобою мили асфальт, протирали бруківку? А перегар замість парфумів, то ти так святкував чи заливав горе?-німа сцена замінила тисячу слів.

Уявіть собі, наречений у такому собі посередньому сірому костюмі, білій сорочці і галстук у тон костюма. Трохи вищий за наречену, русе волосся стоїть дибки, як не причісуй нічого не змінити, руки чорні, тремтячі, а очі втомлено – загублені, шукають місце перепочинку, а то і краще - досипу після вчорашньої гулянки. Синець прикрашає пів обличчя, як бездонний Синевир, підкреслюючи голубі очі, як день сонячного літнього дня. Одним словом красень у всіх проявах.

Ідіотка! Ще довго лунало в голові. Як так можна було так бездарно спланувати і зіпсувати весілля. Номінація на саме паскудне весілля століття взяло б перше місце. Машина не заказана це перше, гостей немає як забрати до ресторану, на розпис запізнилися на три години, наречений з лицем у стилі десерт «бите скло» і скаженим перегаром ледве стояв на ногах (виявляється він запізнився бо не міг проспатися, п’яний валявся до тих пір поки його матір водою з криниці не пообливала щоб привести до тямки). Та й іще й ця фраза нареченого перед дверима урочистої кімнати : -Що я тут роблю? Що я тут забув?-ці слова вбили у мені останню краплю леді, градус кипіння дійшов до точки невідвороту.