֍ 20 ֍

Життя ввійшло в свою колію, центральне місце в якому займали танці. Тричі на тиждень вона танцювала латину з Яриком і тричі на тиждень танці класичної програми з Лео. На навчання майже не залишалось часу, і Яна все частіше почала отримувати «добре» замість «відмінно». Мама не приховувала незадоволення й тривоги за майбутнє дочки. 

Період романтичних побачень теж завершився, адже на них банально не було часу. Лео був зайнятий навіть більше ніж Яна: окрім навчання, уроки танців, бокс і його робота асистентом в волейбольній команді брата. Їх спільні репетиції стали єдиним часом, коли вони були удвох, а проводжання до дому – єдиним часом для розмов та поцілунків. Та незважаючи на це, Яна почувалась щасливою, щиро вірячи що отримала усе чого прагнула і навіть більше.

Цей місяць став часом відкриттів для дівчини.

Ще нещодавно вона була впевнена, що більш чуттєвого танцю ніж румба не існує, але це виявилось не так. Танцюючи повільний вальс з Лео вона внутрішньо тріпотіла від кожної фігури. Можливо, справа була у її закоханості до партнера, а може все ж у позиції і рухах. В латині між партнерами більше простору і тальки деякі фігури вимагають близького контакту, у той час, як класична програма уся була просочена контактом тіл: руки, груди, живіт, стегна. Партнерка була притиснута до лівого боку партнера так щільно, що аркуш паперу, який задля тренування вони використовували на початку, не вислизав і тримався на одному місці. Повільні й плавні рухи вальсу, ковзання паркетом наче рух на хвилях. Вона відчувала себе ніжною лебідкою, яку в руках тримає міцний витязь.

Ала Дмитрівна була права - Лео чудово вів у класичній програмі і справді був опорою. Усе те, що не вдавалось в латині, було компенсовано прямою поставою, міцними руками, які тримали позицію рівно і підтримували партнерку; м’якими колінами, які плавно й пружно виконували необхідні фігури танцю.

Яні однаково подобалось кружляти з Лео у віденському вальсі і стрибати під час квікстепу. Вона раніше навіть не уявляла, якими хвилюючими можуть бути підстрибуючі, швидкі рухи, коли ти обіймаєш партнера і взагалі стаєш з ним одним цілим. 

Мелодія танго заворожувала і хоча класичне танго не таке пристрасне і не має таких підтримок, як аргентинське, та все ж і в ньому, завдяки гострим акцентам, дівчині вдавалось проявити свою бунтуючу натуру. 

А от фокстрот був сто відсотково танцем Лева. Рівний темп повільного танцю, де навіть коливання вальсу були відсутні, ідеально підходив її хлопцю. Танець був настільки інтимним, що у дівчини перехоплювало подих. Коли Яна дивилась запис, зроблений для них тренеркою, вона бачила те, що відчувала під час танцю – близькість, довіру, гармонію. 

Раніше група в якій вони танцювали з Яриком вивчала вальс (віденський і повільний) і танго. Вони розучували рухи, тож Яна вже танцювала ці три танці, проте не віддавала їм належного. Вони здавались їй прісними й старими. Від них пахло нафталіном. Та зараз, вона відчувала, що закохується у ці фігури, у мелодії, у рухи і ще більше закохується у свого нового партнера.

Репетиції з Яриком навпаки стали нагадувати тренування у спортзалі, де ти відточуєш рух до досконалості, а душею не тут. Вона бачила, знову ж таки завдяки запису, що їх рухи більш технічно вірні, чисті і навіть емоції на обличчі відповідні, та відчути минулого захоплення не могла. Румба не викликала сексуального бажання, самба не запалювала, від джайву не відчувалось драйву. Яна не могла зрозуміти в чому справа: зникла хімія між нею і старим партнером чи її втома? Та з таким ставленням на конкурсі їм не перемогти. І якщо раніше вона боялась, що почуття до Ярика нікуди не зникли, а лише сховались за образою, то зараз бачила, що якщо вона хоча б на дещицю емоційно не відкриється – у них нічого не вийде. 

Схоже, це бачила не тільки Яна, а й усі довкола. Тренерка робила зауваження, Ярик все частіше був роздратованим, дівчата у групі все вище задирали носа, вже списавши їх пару із конкурентів. 

Яна розуміла необхідність повернення довіри й дружніх стосунків між нею та Яриком, тому запропонувала старому партнеру разом погуляти в неділю. Це може стати гарним початком повернення хімії у їх танець.