֍ 7 ֍

Вечір п'ятниці відрізнявся від інших вечорів Яни лише тим, що не треба було виконувати домашні завдання. А так, книжка або серіал = чудовий вечір. 

Вчора вони з Катею були на ще одному тренуванні у Лео і хоча хлопець здавався більш дружелюбним і нормально закінчив тренування, відпрацювавши нову вправу, дівчина залишилась не задоволеною. Оскільки Даня був зайнятим, Лео поставив дівчат у пару, де вони почергово відпрацьовували новий прийом одна на одній, тож Яна не отримала уваги хлопця. А сьогодні, на танцях, вона знову танцювала сама, відсторонено відмічаючи, що почала менше старатись, лиш механічно повторюючи рухи.

Смартфон блимнув новим повідомленням. Писала Катя: "Ти вже вирішила, що завтра вдягнеш?".

Яна про наряд для завтрашньої прогулянки зовсім не думала, її більш турбувало, як себе поводитиме Лео, про що з ним можна поговорити і як, нарешті, перейти на романтичний рівень.

"Вдягну джинси й худі. Завтра обіцяють прохолодну погоду".

- Ти знущаєшся? Чи жартуєш!? - подруга не витримала і подзвонила.

- Чому ж? Нормальне вбрання.

- Нудне й буденне.

- Ну добре, а ти що вдягнеш?

- Мій щасливий сарафан з квітковим принтом і босоніжки на танкетці.

- Ти ж замерзнеш.

- Отже у Дані буде шанс мене зігріти.

Яна згадала як кілька тижнів тому наряджалась для зустрічі з Яриком. От якби і в неї було побачення, вона знову вдягнула нову юбку й топ, а так не бачила сенсу про що і сказала подрузі.

- З таким підходом і не буде побачення. Ти, навпаки, повинна ще більше старатись. Тож ніякого худі. І хвоста. Розпусти своє шикарне волосся і трохи підфарбуйся. А взагалі, я до тебе завтра прийду і сама все проконтролюю. Будемо разом збиратись.

Проте наступного дня Каті не вдалось прийти до подруги на збори і побачила вона її вже у себе на порозі майже перед самим виходом. Яна таки вдягнула джинси, та вони гарно підкреслили її тонкий стан, а чорний кроптоп трохи залишав простору і демонстрував підтягнутий животик. Дівчина вирівняла волосся і залишила його розпущеним і підмалювала очі фіолетовими стрілками. В руках у неї була рубашка в клітинку і маленький рюкзачок, на ногах кросівки.

- Я міняю босоніжки на кросівки, а ти залишаєш рубашку і йдеш без неї, - безапеляційно вигукнула Катя.

В торговий центр вони приїхали на 15 хвилин раніше зазначеного часу, проте хлопці вже були біля кас Multiplex кінотеатру.

-Привіт. Ми дізнались, що в зал без масок не пускають, ще й обмеження по кількості людей діють, тож ми пропонуємо змінити програму. Не проти? - заговорив Даня до дівчат, поки Лео стояв поряд і роздивлявся Яну.

- Звичайно, - легко погодилась Катя. То куди підемо?

- Ми хотіли запропонувати піти на... - озвався Лео, проте друг його перебив, перевівши погляд на Катю. 

- На морозиво.

Дівчата погодились і вся компанія рушила до Маку куштувати МакФлурі. Катя з Данею весь час розказували якісь кумедні історії, чим розважали усю компанію, в той час як інша пара була більш пасивним співрозмовником. Ще вчора це б засмутило Яну, вона б подумки себе шпиняла й намагалась щось придумати, щоб втягнути Лео у розмову. Та сьогодні, вона тихо насолоджувалась карамельним морозивом яке для неї замовив хлопець. Її улюблений смак і Лео це пам'ятав. 

Та радість Яни не довго тривала.

Даня пропонує Каті все ж таки піти на якийсь фільм, а Лео, "щоб не заважати друзям", пропонує провести дівчину до дому.

Ну як так?! Стільки підготовки, планів й сподівань і все на дарма.

Та робити нічого, тому довелось погоджуватись. Мляво попрощавшись з щасливою парою, Яна вийшла з  City Center пліч о пліч з Лео. Мовчки вийшли на Кримську дорогу на якій гуляли люди всіх вікових груп. Треба було завести про щось розмову, ось тільки пригнічений настрій тому не сприяв, тому Яна піддалась сумним думкам. Нічого не виходить. Вона не може зацікавити Лева, не може знайти партнера, не зможе далі танцювати, а отже рано чи пізно здасться під натиском батьківських аргументів і вибере професію не за покликом серця, а за якоюсь раціональною причиною: гарний корпус вишу, легкі зно, знайомі, може взагалі буде вступати разом з Катею.

Від таких перспектив дівчина тяжко зітхнула.

- Ти чимось засмучена? - запитав Лео. Може хотіла ще погуляти?

- Чесно кажучи, так.

- У мене є ідея. Ти ж так і не навчилась кататись на велику, я правий? - посміхнувся хлопець.

- Ні, - трохи боязко, відповіла Яна. Справа в тому, що вона вже пробувала навчитись у дев'ять років і все закінчилось не дуже добре. Вже тоді Яна відрізнялась наполегливістю й впертістю, тож коли батько відмовився купляти їй велосипед і вчити їздити на ньому, вона попросила старших хлопців у дворі її навчити. А ті у свою чергу були надто легковажними - дали велик, посадовили на нього дівчинку, розігнали його і відпустили. Яна не впоралась з кермуванням, впала і сильно забилась, добре що обійшлось без переломів. Отримавши на горіхи від батьків, за те що ослухалась, від хлопців, за те що ледь не розбила велосипед, Яна більше не ризикувала і коли батько був готовий її навчати, вона відмовилась.