34 Кір

Мене дійсно дивує, що Віола визвалась готувати сніданок. Я думав, вона взагалі не вміє готувати. Але все ж мене злить, що вона знову прийшла без запрошення. А ще більше злить, що Варя чомусь за неї заступається. 

Та в мене немає часу на ці розбірки знову, бо в двері вже дзвонять. Я вітаюсь з гостями, вони проходять за стіл.

— Добрий ранок! Ви виглядаєте бадьоро, а де Варя і Лев? — питає Джек. 

— Я зараз піду за ними, — відповідаю я. — Хвилину.

Я йду до будинку, а коли заходжу до спальні, бачу, що Варя сидить на підлозі біля ліжка Лева. Той все ще спить, Варя ж бліда і дивиться в одну точку. Але помітивши мене кволо усміхається. 

— Розбуди малого, — каже вона. — Я себе щось не дуже добре почуваю. 

— Що з тобою? Ти ж ніби почувалась нормально зранку? — питаю. — Встала раніше за мене… 

— Така сильна нудота, — вона підводиться. — Думала посиджу і напад мине. Але, здається, мені треба у вбиральню. 

— Але ж ми ще навіть не снідали… Чому тобі погано? 

— Може вчора з м’ясом щоб було не те, — бурчить вона, тікаючи з кімнати. 

— Але тоді всім би було погано… Давай я сходжу на рецепцію за ліками, там має щось бути. 

Варя не слухає. Двері в туалет зачиняються, залишаючи мене повністю розгубленим. 

Я виходжу зі спальні і вирішую спочатку все ж піти за ліками, а малого розбудити після цього.

Коли спускаюсь вниз, Віола кличе мене до столу.

— Вибачте, починайте без нас, маю сходити на рецепцію, — кидаю я і йду до виходу.

Віола явно невдоволена, але у мене немає часу щось їй пояснювати. 

На рецепції мене направляють до медпункту, тут такий, виявляється, є. І навіть лікар є. Я описую йому симптоми Варі.

— Але вона хіба могла отруїтись, якщо всі інші почуваються нормально? 

— Ну якщо вона не вагітна, — лікар якусь мить дивиться на мене. — То могла і отруїтися. І підшлункова могла дати таку реакцію. 

— Ні, не має бути вагітна… — кажу з сумнівом. Але ця ідея мене напружує. А що як може бути вагітна від якогось придурка?... Мені звідки знати? Ми не так довго граємо родину… — А ви можете поглянути на неї? Взяти ліки? 

— Ось вам активоване вугілля, зараз це єдині і найкращі ліки, — каже той. — По можливості їй треба звернутися до гастроентеролога, якщо напад повториться. Але думаю це просто харчове отруєння. 

— Ви її навіть не оглянете? — я насуплююсь. 

— Ну якщо ви наполягаєте, — той неохоче збирається. — Вона пила алкоголь напередодні? 

— Пила, вчора ми трохи пили, але зовсім небагато. 

Лікар закочує очі. Певно думає, що у Варі похмілля? 

— Небагато у кожного по-різному, — відповідає той. 

Коли ми приходимо назад, Віола щось розповідає гостям, Варі ж на кухні немає. 

Вона знову в спальні Левка. Малий вже одягнутий. А от вона сидить на ліжку, і виглядає не дуже. 

 — Варю, скажи лікарю симптоми і все таке. Раптом в тебе виразка?

— Нудить, — вона відповідає відразу. — Раніше такого не було. Певно з'їла щось не те за вечерею. 

— Але ваш чоловік сказав, що ви їли все те ж саме, що інші. 

— Саме так, — вона киває. 

— Ну цілком могло бути що саме вам потрапив якийсь несвіжий шматок, — зрештою подумавши каже лікар. — Але все ж… Вагітність можлива? 

— О… мені так погано, що я відразу згадала свій токсикоз, — Варя треб руками чоло. — Але цього разу це точно не він. 

Я підтискаю губи. А що як вона обманює? Просто не хоче мені казати, що вагітність можлива?.... Від якогось придурка…