19 Варя

Я думала він буде сваритися за машину. Думала, що буде кричати і вимагати грошей. ТІ хвилини що я пережила з моменту, коли мікроавтобус понісся на мене і до приїзду Кіра — моє персональне пекло. 

Від його короткого поцілунку я так несподівано відчуваю полегшення, що ледве втримуюсь на ногах. Притуляюсь до Кіра ще ближче,. 

— Це було так страшно, — кажу, вдихаючи його запах. Однією рукою він тримає мене, іншою обіймає Левка. 

— Ти не помітила машину? Що трапилось? — запитує він. 

— Він вилетів на нас на перехресті, їхав так, наче це він нас не помітив, поліція підтвердила, що я їхала по головній, — тараторю я. 

— Є записи з камер? Треба притягти його до відповідальності, — насуплюється Кір. 

— Але він втік. З яких камер? — уточнюю я. 

— На перехрестях майже всюди зараз є камери. Чи тут немає? — перепитує він.

— Я не питала в поліції, — хитаю головою. — Мені було не до того. Той придурок вдарив нас в зад машини, так що нас розвернуло. Все що мене хвилювало — це Левко. Але на щастя він був пристебнутий. 

— У мене буде синець, — каже малий. — Отут, — і показує на груди, там, де був пристебнутий паском. 

— Сильно притисло паском? — Кір гладить його по голові. — Злякався? 

— Ага, — Левко виває. 

— Але добре, що пристібнувся. Все ж, це безпека. Постараюсь пошукати того гада, — він ледь насуплюється.

Ми нарешті сідаємо в машину. Для своєї “тойоти” Кір викликає евакуатор. Там справді пошкоджене заднє колесо і гальмівні колодки. 

Після пережитого мені вже не хочеться навіть говорити. Я знову і знову прокручую в голові те зіткнення. 

— Це було умисно, — кажу я знову. — Вони слідкують за мною! Ти обіцяв розібратися з цим. 

— Хто "вони"? — Кір спочатку не розуміє, про що я. — Ти про тих по квартирі? Думаєш, це вони?

— Ну а хто? У тебе є інші варіанти? — хочу ляпнути, що може це його подружка винайняла кілера. Але прикушую язика. 

— Ні, немає, — хитає він головою. — Але ти точно впевнена, що це умисно?

Мене раптом охоплює така лють. 

— Звісно, випадково! Випадково мені розбили вікно в квартирі, випадково ледь не вбили на дорозі. Все моє життя — суцільна випадкова неприємність, так Кіре? Просто скажи, що ти не планував ні з ким робибиратися. А знову мені набрехав! 

— Не порівнюй ці речі. Підлаштувати подібне ДТП набагато складніше, ніж просто кинути камінь у вікно!

— Наступного разу, коли будеш щось обіцяти жінці, відразу думай — чи тобі під силу вирішити її проблему! Цю, я бачу, тобі вирішити не по силах, —  мене всю трясе. Від пережитого жаху. Від того, що я зараз чую. Від того, як просто він намагається уникнути відповідальності. 

А втім, чого я ще від нього чекала? Що він несподівано став нормальним? Після того як звабив вожату в таборі і кинув її вагітну? Він тільки й радий був мене спекатися, як з’явилась на горизонті ця ВІола. Я вже й почала забувати, яким козлом може бути цей чоловік. Він майстер приспати пильність красивими словами. Сукню він мені купив випускну! Замилив очі! 

— Раз я пообіцяв, значить я це зроблю. Мені це під силу. І все ж, я не думаю, що ці речі повʼязані. 

— Якщо так — то чого я маю тобі щось нагадувати? Я тиждень виконую свої умови договору — а що зробив ти?! — питаю на межі істерики. 

як думаєте хто правий в цій ситуації? Варя чи Кір?