2 Кір

Для іміджу компанії корисно проводити подібні заходи. Бути ближче до народу і всяке таке. Хоча я з дітьми не дуже ладнаю. Ну, виступати перед ними все ж не так складно, як сидіти один на один, це я вже знаю з досвіду догляду за племінницею. У неї шило в одному місці, прямо як у її мами, моєї сестри Лери. 

Ну, зате як каже моя сестра, до дітей я вже підготовлений. 

От тільки я не надто поспішаю одружуватись та заводити їх, хоч мене постійно і сватають з деким. Віола дружить зі мною з дитинства, але я все ж не можу сприймати її серйозно, тож зараз, коли вона, як зазвичай в пʼятницю, намагається мене кудись виманити, я пишу, що не можу.

Телефон відволікає і я врізаюсь в якогось малого пацана. Впізнаю його одразу, він виступав на сцені перед виходом спікерів. 

А потім бачу її.

Варя взагалі не змінилась, хоч пройшло вже немало років. Сім? Вісім? Я після того так і не їздив до того маєтку. кк

Це була моя фатальна помилка. 

Ми перекидаємось парою фраз, схоже, вона почувається комфортно, ніби побачила якогось незнайомця. Ну а чого я мав очікувати? Вона тоді відмовилась продовжувати стосунки, точніше, просто не прийшла. 

Все ніби йде спокійно до моменту, як ми  вже прощаємось і вона не кидає фразу: 

— Передавай привіт дружині…. 

І тут я трохи зависаю.

— Якій ще дружині? 

Не те щоб ніхто не мітив в мої дружини, але все ж самої дружини в мене як не було, так і нема.  

Часто через це у мене навіть бували проблеми з бізнес-партнерами. 

— А ти що не одружений? — вона знизує плечима. — Такі чоловіки, як ти, довго в женихах не засиджуються. 

— Ні, не одружений. А ти вийшла заміж? — знову дивлюсь на малого. 

— До чого ці розпитування? Нам час з Левом, — вона хмуриться. 

— Мамо, а ви знайомі? — малий смикає Варю за руку. 

— Ну ти ж питаєш, чому я не можу запитати? — не знаю, чому мене дратує її відповідь. Тому що вона щось приховує?

— Спитав? — вона зиркає на мене. Потім на малого. — Майже не знайомі, Леве. Колись бачились. 

— Ти не відповіла, — насуплююсь. Починаю ще більше дратуватись, хоч і розумію, що не маю прав на жодні претензії, але чомусь мені важливо почути її відповідь. 

— І не зобов'язана, — вона все ж тягне малого, ніби мої питання зачепили якийсь нерв. Може ПМС у неї чи шлюб це болюча тема?...

***

Наступного дня я вже майже забуваю про те, що зустрів її. Хоча руки так і тягнуться подивитись її соцмережі, може, побачити там якогось мужика, з яким вона мутить. Але щоб що? Не піду ж я набивати морду якомусь незнайомцю за жінку, з якою провів три тижні на морі?....

Так нічого і не вирішивши по цьому питанню, я просто завалюю себе роботою. І це трохи допомагає. Ближче до вечора мені пише мій партнер з Британії. Джон готовий підтримати розвиток мого бізнесу, у нього самого готелі сімейного типу, заточені саме під родинний відпочинок. 

"Любий друже, Кіре! 

Я планую приїхати з родиною і подивитись вашу мережу, щоб потім поширити її на інші країни Європи, якщо ми зійдемось в нашому баченні і цінностях. Давно хотів побачити колорит України! Зможете зустріти мене з вашою родиною? Може, ми б побачились, ви б з дружиною і дітьми показали б мені все?"

З чого він взяв, що у мене є діти, я не знаю. Може, йому апріорі здається, що у всіх чоловіків за тридцять має бути родина і дитина? Але мені дуже хотілось отримати шанс на подібне співробітництво… 

Може, найняти якусь акторку, щоб зіграла мою дівчину? Ні, мені ще треба дитина, навряд я знайду акторку з дитиною і ці незнайомці так просто на подібне погодяться. Треба брати когось, кого я знаю.

Віола? Але у неї немає дитини. Та і будемо відверті Віола і сімейні ціннності в одному реченні якось не вʼяжуться…

І тут я згадую ту зустріч в школі… Варя і її Лев, вже достатньо дорослий, щоб підіграти, школяр… А що, чому б і ні….