Розділ 8

Зранку я довго не можу відвести погляду від Тимка, поки він сонно жує свій омлет. Раніше я бачила в ньому лише риси покійної подруги, але тепер... я з жахом і заціпенінням помічаю те, чого не бачила раніше. Те, як він уперто стискає губи, коли сердиться. Навіть манера впевнено закидати голову назад чиста копія Мирона Яроша.

«Ні за що, – тверезо мислячи, повторюю я сама собі, коли пані Віра заходить до квартири звільняючи мене для робочого дня.

Я нічого йому не скажу. Такий тиран, спалений зрадою та цинізмом, явно буде не в захваті від раптової появи сина. Він або розтопче нас, або запустить свої брудні юридичні лапи й відбере в мене єдину рідну душу».

Моє завдання залишається незмінним: знайти компромат, захистити наш будинок біля річки й зникнути з його радарів назавжди.

О восьмій ранку я вже сиджу за своїм робочим столом. Після вчорашнього тріумфу з італійцями ставлення Яроша до мене відчутно змінилося. Ніяких лінивих образ чи погроз. Він заходить до офісу, кидає на ходу сухе «Доброго ранку, Матвійчук» і одразу заривається в роботу.

Ближче до обіду Мирон викликає мене до свого кабінету. Його погляд холодний, але тепер у ньому відчувається певний рівень професійної довіри.

– Матвійчук, юридичний департамент підготував закриті архіви та внутрішню документацію щодо нового будівельного тендеру, – він кидає переді мною флешку з корпоративним гравіюванням. – Там повний хаос у кошторисах підготовчого етапу. Потрібно завантажити все в нашу внутрішню систему, структурувати папки та витягти фінансові звіти по підрядниках. Роботи на кілька годин. Я їду на об'єкт до п'ятої вечора. Сподіваюся, коли повернуся, тут усе буде ідеально.

– Буде, пане Яроше, – спокійно відповідаю я, стримуючи шалений удар серця.

Щойно за ним зачиняються двері, а ліфт забирає мільярдера на підземну парковку, я миттєво вставляю флешку в комп'ютер. Пальці гарячково клацають по клавіатурі. Перед очима розгортаються сотні зашифрованих файлів.

Я починаю швидко перебирати назви проектів, і раптом мої очі чіпляються за потрібну папку. «Об'єкт "Річковий Квартал". Сектор Б». Це воно! Це документація по забудові нашого району, заради якого вони хочуть знести наші будинки.

Заходжу вглиб папки, шукаючи фінансові махінації чи незаконні дозволи. Мій погляд чіпляється за прихований текстовий файл із позначкою «Конфіденційно. Кошторис компенсацій». Я відкриваю його і ледь не задихаюся від обурення. Офіційні суми, які компанія Яроша нібито виділила на виплати мешканцям за знесення їхнього житла, у п'ять разів вищі за ті копійки, які нам пропонували в реальності! Різниця осідала в кишенях його топ-менеджерів або йшла через підставні фірми. Це ж чисте фінансове шахрайство та нецільове використання коштів інвесторів!

Гарячково дістаю з сумки свій особистий накопичувач і починаю копіювати ці закриті файли. Індикатор завантаження повзе нестерпно повільно. 30%... 50%... 70%...

Раптом ручка вхідних дверей кабінету смикається. Я завмираю, відчуваючи, як спина вкривається крижаним потом. Ярош щось забув? Якщо він заскочить мене за копіюванням закритих фінансових архівів – це не просто звільнення, це в'язниця.