Самотній Барсучок

Друзі замислилися.

— Хто міг бути сумний? — прошепотіла Рижуха.

І тут вони помітили когось біля кущів.

Там сидів Барсучок Тихоня 🦡

Він був маленький, сіренький і дуже-дуже сумний.

— Привіт, — обережно сказав Косолапик. — Чому ти тут сам?

Тихоня зітхнув:

— Бо свято… не для мене.

— Як це? — здивувався Вухастик.

— Усі сміються, співають… А я соромлюся. І ніхто не запросив мене допомагати, — прошепотів барсучок.

Рижуха м’яко усміхнулася:

— А ти… ти щось брав із галявини?

Тихоня почервонів.

— Я… я хотів зробити свято тихішим. Забрав прикраси. Я думав, якщо свята не буде — ніхто не помітить, що я сумний.

Настала тиша.
 

Вухастик перший підійшов до Тихоні:

— Ти не поганий. Ти просто хотів, щоб тебе помітили.

Косолапик обійняв барсучка:

— А ще свято не зникає. Воно просто чекає.

Рижуха рішуче сказала:

— Друзі, ми зробимо нове свято. Разом. І Тихоня буде з нами.

Очі барсучка засяяли.

— Справді?..

— Справді! — відповіли всі разом.
 

Вони повернулися на галявину.

Хтось приніс пироги.

Хтось заспівав.

Хтось просто сміявся.

Тихоня зробив маленькі ліхтарики з шишок.

Вухастик вигадав смішні ігри.

Рижуха всіх організувала.

А Косолапик… знову приніс мед. І цього разу доніс 😄

І раптом Ліс наповнився музикою.

Бо радість повернулася.

Коли сонце почало сідати, друзі сиділи разом.

— Це було найкраще свято, — тихо сказав Тихоня.

— Бо воно справжнє, — відповіла Рижуха.

— Бо ми разом, — додав Вухастик.

А Косолапик підсумував:

— Свято — це коли ніхто не залишається сам.

І Веселий Ліс знову сміявся 🌟

Кінець другої історії 😊