Таємниця Зниклого Свята

Дивна тиша

Але щойно вони вийшли на святкову галявину — усмішки зникли.

Гірлянди… зникли.

Столи стояли порожні.

Сцена була порожня і сумна.

І найстрашніше — музики не було.

— Е-е… — Вухастик кліпнув очима. — А де свято?

— Може, воно ще не прокинулося? — невпевнено припустив Косолапик.

Рижуха оглянулася навколо й тихо сказала:

— Друзі… щось сталося.

На галявину почали сходитися інші мешканці Лісу.

Усі перешіптувалися, зітхали й хмурилися.

— Без свята не весело…

— Я пиріг спекла…

— А я нову пісню вивчив…

Радість повільно танула, мов роса на сонці.

— Так не можна! — рішуче сказав Вухастик. — Свято не може просто зникнути!

— Значить, його треба знайти, — підтримала Рижуха.

Косолапик серйозно кивнув:

— Або створити знову. Але спершу зрозуміти — що сталося.

І друзі вирушили шукати відповідь.

Вони обійшли галявину, але не знайшли жодних слідів.

— Ні лапок, ні пір’їнки, — здивувався Вухастик. — Навіть я тут нічого не натупцював!

— А це вже дивно, — сказала Рижуха.

Раптом з гілки над ними долинув знайомий голос:

— Хм-хм… шукаєте причину?

То була Сова Мудрунка 🦉

— Мудрунко! — зраділи друзі. — Ти щось знаєш?

Сова повільно моргнула:

— Я знаю одне: не завжди зникає те, що забрали. Іноді зникає те, про що забули.

— Забули? — перепитав Косолапик і навіть перестав думати про мед.

— Подумайте, — сказала Сова. — Чи всі у Лісі сьогодні раді?

І зникла так тихо, ніби її й не було.

Подобається

#510 в Різне
#292 в Гумор
#83 в Дитяча література

Відредаговано: 11.02.2026