♥️Розділ 1.♥️ Коли Серце Відгукується.♥️

Пролог

  Кажуть, кожне Серце народжується з іскрою світла. У когось вона тепла й ніжна, наче світанкове сонце, у когось - крихка, як полум'я свічки, а в декого - холодна й гостра, мов уламок криги. Але є особливі Серця - Зачаровані. Велісса довго вважала ці легенди гарною вигадкою, поки не побачила його.  

  Його серце не світилося, воно горіло - червоним полум'ям, що ховалося за його усмішкою й гордим поглядом. І саме тоді її власне Серце здригнулося й... відгукнулося.

  Велісса знала: ця зустріч змінить усе. 

Але Велісса не знала лише одного - чи принесе ця зустріч кохання... чи руйнацію. 

♥️ Вейріс та Велісса - дві душі, що зустрілися на межі тіней та світла, наче ніч доторкнулася до світанку і впізнала в ньому своє відлуння.♥️

♥️ Вейріс - мов вітер у горах, стриманий,але сильний, з очима, в яких спалахують давні клятви і тиха відвага серця. Велісса - немов полум'я, що не палить, а зігріває, з голосом, здатним зупиняти бурі і пробуджувати зорі.♥️

♥️ Їхній шлях переплівся там, де доля любить робити вузли, щоб перевірити, хто їх зуміє розв'язати. І Вейріс, торкаючись її пальців, зрозумів: інколи найважча битва - за право бути поруч.♥️

♥️ Разом вони йдуть крізь тумани світу - дві іскри, що не зникають, бо призначені нести одна одній світло.♥️

🌟Присвята⭐

  Цю книгу я присвячую всім тим, хто вміє вірити у Магію Серця, хто сміливо мріє і не боїться кохати навіть тоді, коли Серце ховає свої таємниці. Нехай ваші почуття завжди будуть Зачаровані, а таємниці - приємними відкриттями. ✨

  Велісса завжди любила ярмарки. Там пахло прянощами, медом і таємницями. У вузьких вуличках збиралися не лише торговці, а й мандрівні Маги, Музиканти, Знахарі, навіть ті, хто називав себе Провидцями. Іноді серед дешевих трюків траплялися справжні дива. 

  Того вечора Велісса йшла між рядами ліхтарів, коли натрапила на дивний намет. Над виходом висів знак - Серце Сковане Ланцюгами, а під ним напис: "Зазирни у світло своєї душі".

-Хочеш дізнатися, хто тримає ключ до твого Серця? - запитала стара жінка з очима кольору нічного неба. 

  Велісса мало не засміялася. Чергова Ворожка. Та щось у її погляді змусило Веліссу зупинитися. Вона торкнулася Веліссиної долоні й раптом у її грудях щось різко смикнулося. Наче струна, що довго мовчала, відгукнулася на чужий дотик. 

-Твоє серце вже Зачароване, дівчинко, - прошепотіла Ворожка. - Твоя половина зовсім поруч. 

  Велісса відсмикнула руку, розгублено озираючись. І тоді побачила його. 

  Хлопець стояв у натовпі, темне волосся спадало на чоло, а в його очах жевріло полум'я, яке важко було витримати. Веліссі здавалося, що весь ярмарок стих. Тільки їхні погляди зіткнулися - і вона відчула той самий дивний подих у грудях. 

  Він теж здригнувся. 

  Наче його серце... відгукнулося на Веліссине. 

  На шиї у нього був срібний оберіг у формі уламка серця, який він ніколи не знімав. На вигляд - високий та статний. Його вилиці чітко окреслені, губи злегка стиснуті. Його очі, кольору нічного неба. Волосся чорне, коротке, трохи хвилясте. Його одяг був - темний, зі шкіри й металу, прикрашений рунічними знаками. 

Він підійшов повільно, наче сам не вірив, що йде саме до неї. Його постать виділялася серед галасливого натовпу: високий, стрункий, але рухався так легко, що здавалося ліхтарі тьмяніють від його тіні. 

-Ти відчула це? - голос був низьким і трохи хрипким, ніби він давно не говорив уголос.

  Велісса збентежено кліпнула: 

-А ти... теж? 

  На мить у його очах блиснула тривога, але він швидко сховав її за усмішкою. Усмішкою красивою, небезпечною, такою, від якої Серце починає битися швидше. 

-Я сподівався, що це просто гра ярмаркових чарів, - промовив він, роблячи ще крок ближче. - Але твоє Серце... воно відгукнулося. 

  Веліссу огорнув холодний трепет. Його слова лунали майже як погроза, хоча дивно - вона не могла відвернутися. 

-Хто ти? - видихнула вона. 

-Той кого тобі краще оминути, - відповів він і, нахилившись, додав пошепки: - Бо Зачаровані Серця приносять не лише кохання. Вони приносять і прокляття. 

  Веліссі захотілося відступити, втекти, розчинитися у натовпі. Але щойно вона зробила крок назад, він простягнув руку - і їхні пальці ледь торкнулися. У ту ж мить у повітрі спалахнув ледь помітний вогняний знак - Два Серця, Переплетені Ланцюгами. 

  Велісса здригнулася. Він смикнув руку, немов обпікся власним дотиком. 

-Боги... прошепотів хлопець. - Воно вже почалося.