Глава 8

Сонце ще не встигло піднятися над горизонтом, а замок вже був охоплений тривогою. З глибин землі доносився глухий гул, ніби сама земля протестувала проти вторгнення темних сил. І ось, з розломів землі виринуло вогняне дихання, а потім з'явилася він - чарівник, але не той, якого вони знали раніше. Тепер він був гігантським драконом, його луска блищала в ранкових променях, а очі горіли нелюдським вогнем. Луї і Лео, стиснувши в руках свої мечі, готові були кинутися в бій. Але чи зможуть вони протистояти такій силі?

Луї стиснув рукоять меча, відчуваючи, як серце б'ється в його грудях як молот. Лео, стояв поруч, його очі горіли рішучістю. Перед ними розкинувся пекельний пейзаж: земля була спалена драконовим вогнем, а повітря наповнене димом і гарматом. Дракон, мов жива гора, кружляв над ними, випускаючи потоки полум'я.

"Ми повинні діяти швидко!" - крикнув Луї, його голос перекривав рев дракона. "За легендою, в глибинах лісу росте древнє дерево, його коріння сягають аж до самого центру Землі. Кажуть, що воно може наділити нас силою, необхідною для перемоги над драконом."

Лео кивнув і разом вони кинулися в ліс, де їх чекали нові випробування і небезпеки.Луї і Лео пробиралися крізь густі зарості, сонце ледь пробивалося крізь крони дерев. Кожен крок супроводжувався тріском гілок, що насторожувало звірів, які мешкали в цьому лісі. Раптом, перед ними з'явилася величезна стіна з коренів, що перегородила шлях.

"Це, мабуть, і є те саме дерево," - прошепотів Лео, розглядаючи дивовижну конструкцію.

   Вони знайшли невеликий отвір у стіні і пролізли всередину. Перед ними відкрився дивовижний світ: гігантські гриби світилися м'яким світлом, а повітря було наповнене ароматом невідомих квітів. У центрі цього підземного царства стояв велетенський стовбур дерева, його кора була покрита дивними рунами.

"Вітай, мандрівники," - пролунав голос, що належав дереву. - "Ви шукаєте мене?"