Глава 4

Луї та Лео стоять посеред заставленої книгами кімнати. Сонце пробивається крізь вікна, створюючи пилові промені. Дівчина-привид, її постать прозора, ніби дим, літає над величезним столом.
Дівчина: Ця книга, - вона вказує на томик, обгорнутий шкірою, - містить ключ до вашої місії. Але будьте обережні, деякі знання можуть бути небезпечними.
Луї бере книгу і починає перегортати сторінки. Вони наповнені дивними символами і малюнками.
Лео: Це ж ціла загадка! Як ми розгадаємо всі ці шифри?
Дівчина: Ви повинні поєднати свої знання і інтуїцію. Пам'ятайте, відповіді ховаються у самих стінах цього замку. 

Завдяки підказкам з книги, хлопці знаходять таємний прохід. Він веде їх у підземелля, де стіни вкриті вологу і повзуть павуки.
Луї: Це місце нагадує гробницю.
Лео: І, здається, не дуже спокійну.
Раптом, стіни починають рухатися, утворюючи лабіринт.
Дівчина: Швидко! Ви повинні пройти через цей лабіринт, перш ніж він закриється назавжди.
Хлопці біжать, ухиляючись від перешкод. Вони бачать фрески, які зображують стародавні ритуали і битви. 

Наприкінці лабіринту вони знаходять велику залу. У центрі кімнати стоїть високий постамент, на якому лежить сяючий кристал. Це і є артефакт.
Луї: Ми знайшли його!
Лео: Але як нам його взяти? Кімната наповнена дивною енергією.
Дівчина підлітає до постаменту і торкається кристалу. Її образ стає яскравішим.
Дівчина: Це джерело моєї сили, і воно ж мене утримує тут. Щоб звільнити мене, ви повинні повернути кристал на його місце і вимовити заклинання.
Хлопці виконують інструкції дівчини. Коли останнє слово заклинання пролунало, кристал починає випускати яскраве світло. 

Дівчина поступово зникає, залишивши після себе лише ледь помітний слід.
Луї: Ми зробили це!
Лео: Так, ми врятували її.
Хлопці виходять із замку, відчуваючи полегшення і радість. Вони дивляться на небо, де з'являється перша зоря. Новий день розпочинається, і з ним починається нове життя.