Розділ 16

     Ранок у лісі не приніс яскравого сонця, але крізь густий туман та проломи в обшивці пробилося рівне сіре світло. Жахіття минулої ночі остаточно розвіялися. Ані та Ілан, трохи відпочивши, взялися за обстеження занедбаного судна.

     ​Те, що вночі здавалося похмурим склепом, уранці виявилося справжньою скарбницею. Корабель розбився багато років тому, але його герметичні вантажні відсіки чудово зберегли вміст.

     ​​Досліджуючи вцілілі палуби, герої раз у раз натрапляли на речі, які для них у цьому дикому світі були на вагу золота. У технічному трюмі Ілан знайшов кілька компактних складних сонячних батарей. Вони були обгорнуті пило- та вологозахищеною тканиною, тож лісові умови їм не зашкодили б. Поруч у ящиках лежали портативні лампи та потужні ліхтарики з акумуляторами, які могли працювати роками.

     ​Найбільшою радістю Ілана стали мікросхеми, кабелі та специфічні деталі, за допомогою яких можна було полагодити антену зв’язку на їхньому власному човнику. Тепер шанс зв'язатися із цивілізацією ставав реальністю.

     ​Ані зраділа кільком медичним аптечки з регенераційними гелями, які одразу знадобилися для здертих ліктів і колінок.

     Пройшовши далі, крізь захаращений коридор, вони спустилися важким трапом у нижній вантажний відсік. Повітря тут було прохолодним, із виразним запахом машинного мастила та застійної вологи.

     ​Ілан присвітив ліхтарем, прорізаючи темряву, і направив промінь світла у куток відсіку.

     ​- Ані, подивись-но сюди... — тихо вигукнув Ілан.

      ​В кутку, надійно зафіксований затискачами, стояв наземний розвантажувальний комплекс (НРК). Це була компактна, але достатньо потужна самохідна антигравітаційна платформа. Вона мала міцний металевий каркас, висувні борти для фіксації контейнерів та просту панель керування з маніпулятором. Оскільки відсік був герметично закритий, а акумулятор НРК перебував у режимі глибокої консервації, прилад повністю зберіг свою робочу здатність!

     ​Ілан клацнув тумблером на борту платформи. Індикатори живлення коротко блимнули й спалахнули рівним м'яким зеленим світлом. Антиграви з легким, ледь чутним гудінням ожили, і платформа плавно відірвалася від підлоги, зависнувши у повітрі на висоті кількох сантиметрів.

     ​- Працює! - захоплено вигукнула Ані, провівши долонею по прохолодному металевому борту. - Це ж справжній подарунок!

     ​- Ще й який, - посміхнувся Ілан, перевіряючи рівень заряду. Тепер нам не доведеться тягти все що ми тут знайшли на собі через увесь ліс. На цю платформу ми зможемо скласти абсолютно все! Вона без проблем пройде крізь хащі лісу прямо до нашого поселення.

     ​З такою знахідкою їхня небезпечна пригода остаточно перетворилася на надзвичайно успішну місію.

​​      Потім вони почали детальне обстеження кабіни. Ілан підійшов до миготливого червоного вогника на консолі й обережно змахнув пил із екрана. Прилад тихо писнув, реагуючи на дотик теплої руки. На моніторі почали з'являтися рядки бортового журналу.

     ​- Дивись, - прошепотів Ілан, вчитуючись у текст загальнокосмічною мовою, яку вони так наполегливо вчили цілий рік на «Арго». - Тут написано: «Дослідницьке судно Імперії "Тор". 6406 рік Космічної ери. Збій навігаційної системи при виході з гіперпростору. Падіння невідворотне...»

     ​Ані схилилася над плечем Ілана, вчитуючись у зеленуваті рядки загальнокосмічної мови.

     ​- Тут запис капітана «Тора», - тихо промовила вона. - Його звали Ерік Вейн. Послухай, що він пише за кілька днів до катастрофи...

     ​«...Наш маршрут знову змінено в односторонньому порядку Комісією з ресурсів Імперії. Офіційно "Тор" - це дослідницьке судно, відправлене для картографування "мертвого сектора". Але ми всі знаємо правду. Більша частина нашого наукового екіпажу - це люди, які відкрито виступали проти нової доктрини терраформування. Ми протестували проти викачування ресурсів планет та повного знищення біосфер заради збагачення Імперії. Нас називали еко-радикалами та зрадниками інтересів Імперії. Ця експедиція - заслання в один кінець. Але ми не мовчатимемо...»

    ​Ілан швидко переглянув файли далі, шукаючи технічний звіт за день катастрофи. Його пальці тремтіли на сенсорній панелі.

     ​- Дивись, ось воно! Звіт інженерної служби в момент виходу з гіперпростору, - Ілан вказав на червоні системні попередження. - Капітан пише, що навігаційний комп'ютер заблокувався сам. Усі ручні системи управління були відключені через віддалений протокол безпеки Імперії. Це не був збій, Ані. Це була ліквідація.

     ​Він відкрив останній, напівзруйнований аудіозапис. Крізь тріск статичних завад та звуки сирен у кабіні пролунав відчайдушний, але рішучий голос капітана Еріка Вейна, який говорив загальнокосмічною мовою:

     ​«...Вони заблокували двигуни. "Тор" падає на планету. Імперія вирішила стерти нас з лиця всесвіту разом із нашими дослідженнями. Вони вважають цей світ "непридатним для життя" і хотіли перетворити його на черговий кар'єр для видобутку ресурсів, але ми знайшли тут... [перешкоди]... унікальну екосистему, яка може змінити усе. Якщо ми врятуємось після зіткнення, ми почнемо спочатку. Ми сховаємося. Хто б не знайшов цей запис... знайте: Імперія знищує світи не через потребу, а через жадібність...»

      ​Запис обірвався важким металевим гуркотом і шипінням статичного шуму.