Таємниця піратів

Київ

Київ. Друга половина вересня. То спекотно, немов улітку, то різко прохолодно і йдуть сильні дощі. Туристична агенція «Чорний кіт». Трохи сива пані-менеджерка, іноді з рудим відтінком волосся, разом із чорним котом дивилася на майже постійну клієнтку, яка чомусь нервувала.
— Фару — гарне місце в Португалії. Тут можна розслабитися на пляжі, насолодитися лагідним промінням сонця, спокушаючи себе смачними коктейлями. Поруч знаходиться унікальний природний парк Ріа-Формоза з лагунами, заповідними островами та дикими пляжами. Можемо запропонувати екскурсії, а також дегустацію вин, — порекомендувала приємним голосом менеджерка.
– Не треба екскурсій. Я хочу пляжі, лежаки та відпочинок, – відповіла нервово дівчина.
– Можу запропонувати Албуфейру. Там також пляжі, активне нічне життя, безліч барів, клубів, ресторанів та дискотек. Може, поїздку до Томара. Знову шляхами тамплієрів, – запропонувала менеджерка.
– Ні. Дякую. Я думаю, мені вже вистачить привидів, прокльонів та тамплієрів. Я б віддала перевагу чомусь тихому: пляжу, чоловікові, сонечку і, можливо, хоча б одній пальмі. Хоча, якщо чесно, мій чоловік буде там у справах у Фару. Я хочу поїхати з ним і  відпочити. Ми так рідко буваємо разом, – відповіла Неля і зітхнула.

 

Менеджерка пильно подивилася на неї своїми розуміючими очима. Дівчині було 34, вона була молода, симпатична, з короткою зачіскою з красивими каштановими кучерями, але якась втомлена. На ній був елегантний діловий образ у насиченій червоно-сірій гамі. Було видно, що вона зайшла після роботи. Довге сіре з світло- блакитним відтінком пальто вільного крою було накинуте поверх костюма. Червона водолазка з високим коміром облягала фігуру. Також на ній були червоні штани з широким червоним ременем із великою прямокутною золотистою пряжкою. І чомусь сумні очі. Пані трохи подумала та запитала:

— Добре. Якщо передумаєш, то зможеш замовити в місті у Мар'яни. Це гід. Ти її пам'ятаєш. А чого насправді бажаєш?

 

Неля позіхнула та промовила:

— Ми вже як рік одружені. Ось та романтика кудись зникла. Усе спокійно. Може, додати щось у життя, якогось різноманіття. Щоб йому зі мною нудно не було.

 

Чорний кіт якось дивно на неї подивився, чи їй так здалося, а потім немов промовив:

— Бійтеся своїх бажань.

Неля не зрозуміла та перепитала:

— Що?

Кіт мовчав і тільки лизав свою чорну пухнасту лапу. Неля подумала, що втомилася від недосипу, що їй уже балакаючі коти уявляються. Вона згадала, як усе починалося. Декілька днів тому Віталіка відправили на кілька днів у відрядження за кордон, у Португалію, на виставку військових машин та сучасних досягнень у світі технологій та зброї. Йому було потрібно їхати вже скоро. 

Неля також хотіла поїхати з ним. Але керівництво не давало їй відпустку, тому що вона була помічницею бухгалтера. У п'ятницю вона проспала та запізнилася на роботу через проблеми з транспортом під час повітряної тривоги. Бос орав, як ніколи в житті. Та заявив, що вона взагалі нічого не робить. У дівчини все змішалося: втома, проблеми... Вона заявила, що якщо вона нічого не робить і від неї нічого не залежить, то нехай дають відпустку. Директор одразу змінив тон та заявив, що не зможе відпустити її на місяць. Вони трохи сперечалися, та домовилися на неділю за власний рахунок. Нелі було все одно, лише б відпустили. Вона зраділа, що зможе поїхати з Віталіком до моря. Після роботи думки змінилися: треба було купити квитки на Варшаву та до Фару, Португалії. В інтернеті вона не знайшла потрібні квитки, бо потрібно було вже їхати в неділю та їх усі розкупили. Тому побігла до туристичної агенції «Чорний кіт», сподіваючись на диво.

І диво таки трапилося.
Вона обрала невеликий готель типу хостелу Madalena Hostel e Suites. Там був номер із двома окремими ліжками, щоб можна було спокійно поспати. Номер мав власну ванну кімнату, що дуже сподобалося їй. Також була гарна загальна кухня. Якщо що, можна приготувати смачну страву. Коштувало десь 70 євро.


Вона радісно поїхала додому. Коли зайшла до квартири, то вигукнула:
— Віталіку, ура, мені підписали відгул, і я лечу з тобою!

 — Неля, це супер, але ж ти пам'ятаєш, що я там буду цілими днями на виставці зброї та техніки?  Там будуть танки, спеціальні броньовані машини для перевезення та надання допомоги пораненим, демонстрація зброї та захисту, міні дрони розміром 4 см, схожі на комаху для стеження, лазерна зброя для збивання ракет.  Боюся, зовсім не зможу приділити тобі час.

 - Взагалі не хвилюйся!  Я із задоволенням позасмагаю на пляжі і погуляю містом, буду рада навіть тим рідкісним вечорам, які ми зможемо провести разом.


 Через деякий час ввечері у неділю вони разом з Віталіком та його співробітником сідали у поїзд Київ—Варшава. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше