Глава 12 - Українське лицарство

У 1771-1774 роках наших козаків в Європі порівнювали на аби з ким, а саме з лицарями Мальтійського ордену, відомих як госпітальєри.     
«Запорожців і донині порівнюють із Мальтійськими лицарями, але ж, я сподіваюсь, що в подальшому їх буде визнано вище від цих паньків тому, що Запорожці дбають самі про своє утримання, не буваючи нікому в тягар, тоді як лицарі без сорому живуть вже довший час, нічого не роблячи, й нічого не зробивши для добробуту якоїсь держави.

Вони померли б з голоду, якби князі не залишили їм командування, яке орден придбав зовсім для інших потреб, ніж добре годувати комендантів й існувати для їх персонального задоволення. Запорожці спираються тільки на свою вдачу, бувають завше добре озброєні. Їхні міста мають тільки поганенькі фортеці, і, не дивлячись на це, турки не мають над ними успіхів.

Запорожці б'ють турків без жодної обіцянки це робити, а мальтійські лицарі, що згідно з їхнім уставом, тільки й повинні б цим займатись, тільки дивуються на те, що повинні б самі робити. Треба сподіватись, що дадуть таки цим хоробрим козакам лицарство, хрести або інші відзнаки, на котрі нині всі так щедрі».
Вищенаведені цитати зі 155-ї сторінки 16-го тому "Magazin für die neue Historie und Geographie" (Журнал нової історії та географії).    
Цей історико-географічний журнал переважно німецькою мовою з 1767 році у Гамбурзі (а в 1772-1788 роках у Галле) видавав Бюшінґ Антон Фрідрих (1724-1793,). Він  був географом, істориком, статистиком, бібліографом, педагогом і видавцем.

Антон Бюшуні  мав рацію. Французький інженер Гійом Левассер де Боплан на 100 років раніше в своїх мемуарах писав, що козацтво це одна з найсильніших армій у світі. Вони були лицарями по козацькому кодексу честі, без пихатості і зверхності до народу, як це було в західних країнах. Вони не будували замків і жили простим селянським життям в мирний час, але козацька старшина мала свої герби де в більшості був зображений лицарський шолом і щит. Ідеальними зразком українського лицарства є Брацлавський полковник Данило Нечай. Він походив з української шляхти герба Побуг відмінний, а сам герб Побуг належав князям Ольговичам – нащадкам внука князя Ярослава Мудрого Чернігівського князя Олега. Так спадково передавалась шляхетність від князів Русі українським козакам, але найбільш яскраво вона проявлялась коли Україні загрожувала небезпека і в переламні моменти історії. Ще одним народним Героєм України є полковник Іван Богун - далекоглядний політик і лицар українського козацтва.

     В багатьох містах України в кінці восьмидесятих роках двадцятого століття з’явились регіональні лідери, які боролись за незалежну державу. У Вінниці ними стали полковник Олександр Нижник і юрист Валерій Палій. Активістами громадського руху за незалежність України були і Микола з Леонтієм. Після чергового мітингу вони йшли додому разом.

- Послухай, Леонтій. Я дивуюсь хоробрості людей, які під прицілом фотокамер КДБ виходять на трибуну і викривають злочини комуністів. До Горбачова за менше саджали на десятки років в концтабори  і навіть вбивали. Левка Лук’яненко до розстрілу засудили за вимогу виконувати конституцію СРСР. Я, мабуть, так би не зміг.        
           
- Наш народ століттями привчали до покори катам, але раптом козацький дух проявив себе.

 – Відповів Леонтій. - Може Валерій Палій нащадок Фастівського полковника Семена Палія, який підняв повстання проти польських окупантів?    
           
- Прізвище передається, як генний код від батька до сина і тому, мабуть, всі Палії родичі.
Валерій сміливий хлопець. Він мені розповідав, як комуно-фашисти мало не вбили його разом з Гудимою в Луці Барський. І це були українці – холопи Московії. Яка ганьба.

- Тотальна комуністична брехлива пропаганда перетворює людей на тупих роботів, які покірно служать своїм гнобителям. Конструктору ракет Сергію Корольову НКВС тортурами зламали щелепу, а він все життя працював на покидьків.

- Це правда. – Промовив Микола. – У мене в Москві жив дядько Володимир – переконаний комуніст. Його НКВС арештувало ні за що, поламало все життя, зробило інвалідом, а він десять років працював в концтаборі в якомусь конструкторському бюро і продовжував вірити комуністичній брехні.         
           
- Мені подобаються слова американського письменника Едгара По: «Більшість завжди не права, тому що більшість людей ідіоти». – Відповів Леонтій. – Я це бачу кожен день. Мало хто може стали елітою своєї нації і більшість розумних людей не цінує.

- Це правда. – Засміявся Микола. – Найбільш справедливо в світі розподілений розум. Ніхто не скаржиться на його недостатність. Кожен дурень вважає себе генієм. Більшість забуде лідерів Народного Руху Олександра Нижника, Валерія Палія, Володимира Муляву, які так багато зробили для України, ризикуючи життям. Пам’ятаєте голодування на майданах в знак протесту?         
           
- Це було так давно і сьогодні здається навіть трохи наївним, але раніше гуртувало людей навколо української національної ідеї. Лідери Народного Руху були справжніми українськими лицарями, а Вячеслав Чорновіл заплатив за свої принципи власним життям. Демократія не досконала і політично безграмотна більшість обирає до влади пройдисвітів, а потім від них потерпає.    

- Цілком з вами згоден, пане Леонтій. Американські масони давно це зрозуміли і, дбаючи про інтереси свого народу, контролюють виборчий процес так, щоб завжди мати владу в своїх руках. Уявляєте, що могло б бути з Америкою, коли б перед Другою світовою війною американці обрали не Рузвельта, а Чарлі Чапліна?           

- То ви, Микола, пропонуєте для України американську модель влади?        
           
- Я вважаю, що це було б доцільно і лицарський орден патріотів України має бути створений. Малолітнім дітям не дають гратись з сірниками, а вибори влади вирішують долю майбутніх поколінь. Населення України ще не стало нацією і ставиться до виборів парламенту і президента легковажно.