Глава 6 - Тамплієри в Україні

 Похмурого осіннього дня з Тампля на околицях Парижа виїхали три великих обози в супроводі озброєних лицарів тамплієрів замаскованих під звичайних купців, а по річці Сена поплили три кораблі. Вони рухались в різні сторони на захід, на південь і на схід. Вони вивозили з Франції скарби і реліквії ордену, передчуваючи біду і попереджені пророчим видінням мольфарів з України. Нащадку головного мольфара Макарія Оресту наснився дивний сон, в якому він ясно бачив палаюче вогнище на якому стояв Великий магістр Ордену тамплієрів і проклинав короля і Папу римського. Наступної ночі сон повторився. Орест зрозумів, що це віще пророцтво. Він зустрівся з лицарем Радоміром, брат якого Януш був членом Ордену храмовників.  

- Пане лицар Драгомір. – Промовив Орест.  -  Ми – мольфари більше віримо в сили природи ніж в християнство, але наші передбачення майбутнього бувають на рідкість вдалими. Вашим братам по християнській вірі загрожує страшна небезпека від короля Філіпа IV і Папи Клімента. Передайте цього листа вашому брату Яношу, щоб він попередив Великого магістра Жака де  Моле про змову проти членів Ордену           .

- Дякую за попередження, пане Орест. Мій брат розповідав, що невдачі ордену сприяли наростанню критики на його адресу. Ще в 1274 році вперше постало питання про об'єднання двох провідних військово-чернечих орденів: Храму і госпітальєрів. У 1305 році Папа Климент знову запропонував об'єднати ордени. У своєму листі Клименту Жак де Моле розкритикував цю пропозицію і це викликало сильне невдоволення Папи. Я негайно виїжджаю до брата.

Храмовник Януш з Кішварда приїхав до Парижу, де зустрівся з Великим магістром Ордену Жаком де Моле і передав листа мольфара Ореста. Уважно прочитавши послання, магістр промовив.

- Я і сам відчуваю наближення смерті, але я її не боюсь. Король хоче заволодіти нашими скарбами, а Папа нашими християнськими  реліквіями, які ми знайшли в храмі Соломона в Палестині. Їх треба уберегти від нечестивих рук. Дякую вам брате за попередження. Відпочиньте у нас кілька днів, а потім ми знову зустрінемося.

Пріорат Ордену тамплієрів вирішив розділити скарби на частини і почати негайно вивозити їх за межі Франції. За тиждень за наказом магістра Жака де Моле було виготовлено дві точні копії чаші Грааля і лише він знав, яка є справжня. Він покликав до себе храмовника Януша.

- Дорогий брат. Я на вас покладаю важливу місію зберегти у вашій країні наші святині. Перед вами три чаші і лише я знаю, яка справжня чаша Грааля. Якщо ваш мольфар і справді провидець, то він дізнається, що ви привезли. Загребущі руки Папи Климента можуть дотягнутись і до Іспанії, і до  Англії, а от до Русі-України йому зась. Ви очолите перевезення та збереження наших скарбів і реліквій.       

- Дякую вам за високу честь Великий магістр. – Відповів Януш. – Мій прадід Фруа де Барманьє побудував замок башту - донжон в селі Середнє в Закарпатті і на перший час скарби будуть в безпеці.  

Такі башти були дозорними і не призначеними для тривалого проживання. Але якщо була необхідність, вони могли стати потужними пунктами оборони, бо мали добру зону огляду й з неї можна було вести круговий обстріл. Крім того, такі башти мали кругову систему валів і ровів. Ці складові мав і Середнянський замок. До того ж, перша лінія його валів, що влаштовувалась паралельно стінам башти, була підсилена кам'яним муром з циліндричними наріжними баштами. Слідів від тих передових укріплень тепер майже не залишилось.

Середнянський замок утворює всього лиш одна чотирикутна могутня кам'яна башта-донжон — головна й найхарактерніша ланка романської середньовічної твердині, прообразом якої були давньоримські прикордонні сторожові вежі на Рейні та Дунаї.

 Донжон Середнянського замку був триярусним з балковим міжповерховим перекриттям. Кладка стін башти — кам'яна бутова. Для більшої міцності кути башти з зовнішньої боку викладені кам'яними квадратами, а стіни з обох боків акуратно облицьовані відшліфованим каменем, що не тільки підсилювало міцність стін башти, але й значно пом'якшувало суворість споруди. Висота башти сягає 20 метрів, а товщина стін — 2,6 метрів.

Вхід у башту-донжон з метою безпеки був розміщений на рівні другого ярусу по центру східної стіни. До нього вела з боку двору дерев'яна драбина, яка при необхідності (небезпеці) легко демонтувалась, а то й спалювалась. Другий ярус утворювали три приміщення і тому впевненість Януша про безпеку скарбів була цілком обгрунтованою.

- Завтра ще затемно три обози виїдуть в різні напрямки, щоби заплутати шпигунів короля і Папи. – З сумом в голосі промовив Великий магістр. -  Бережи вас Господь.

Він перехрестив храмовника Януша, а той поцілував руку останнього Великого магістра Ордену тамплієрів Жака де Моле.        
Наступного дня один обоз виїхав на захід в порт Ля-Рошель, щоб відвезти частину скарбів до Шотландії, другий прямував до Валенсії, а третій йшов в Україну.
Януш їхав попереду в лицарських обладунках і тільки у нього був меч на видноті. Всі інші мали сховані під одягом довгі кинджали, а мечі та арбалети були на возах. Обоз без перешкод минув Францію, Німеччину, але в угорському лісі на них напала зграя розбійників. Вони вважали монахів легкою здобиччю і яким же був їх переляк, коли храмовники безстрашно кинулись в бій, закололи трьох нападників, а з возів в них полетіли арбалетні стріли.  

Януш розмістив скарби в південній кутовій башті, з якої був ще й підземних хід назовні, але не довго він почував себе в безпеці. На замок почали посягати угорські феодали. Тоді храмовники викопали глибоку печеру на вершині Чорної гори і перемістили туди скарби і чашу Грааля.  

1307 року був ув’язнений Великий магістр Жак де Моле і через сім років спалений на вогнищі. Йшов час і помирали один за одним старі храмовники. Коли залишився останній, він покликав до себе мольфара Ореста.