Розділ двадцятий

 Вони прибігли до будинку Аманди. Дорман без церемоній відчинив двері до будинку та решта зайшли. 
 Аманда разом із племінницею вийшла з кухні. Вона з подивом дивилася на втомлених гостей.
-Ви вже повернулися.-здогадалася вона.-Слава Богу!
 Вона побачила серед них Мішель і сльози потекли по щоках.
-Мішель!-вигукнула Аманда і обняла свою сестру.-Ти повернулася...
-Так, повернулася.-підтвердила та.-Як же я сумувала за домом, за тобою, Аманда.
 Вони обійнялися. Потім Бетті залізла матері на руки і розплакалася.
-Мамо, я так сумувала!-говорила дочка, обіймаючи маму за шию. 
 Мішель ніжно витерла сльози доньки та посміхнулася.
-Я теж, мила моя.-відповіла вона.-Тільки не плач, все ж таки добре, вірно?
-Це сльози щастя.-сказав Ніколас, все ще тримаючи в руках Шона. Аманда підійшла до нього.
-Що з ним?-спитала вона.
-З ним все гаразд, просто спить.-пояснив Ніколас їй.-Я покладу його в ліжко, в кімнаті.
 Він пішов із сином на руках до іншої кімнати. Дорман зняв із шиї свою доньку. Кріста подивилася на Бетті і посміхнулася до неї.
-Це Кріста, моя дочка.-знайомив їх Дорман.-А це Бетті, дочка Мішель.
 Бетті підійшла до неї і простягла руку.
-Давай дружити?-запропонувала їй вона. Та з усмішкою потиснула руку. 
-Давай!
 Вони почали про щось говорити, як раптом з іншої кімнати пролунав крик:
-ДОРМАН, ЙДИ СЮДИ!
-Схоже мама нас чекає.-повідомив Дорман спокійно, він вже звик до її генеральського голосу.
 Дочка радісно підбігла до батька та взяла його за руку.  Вони пішли до іншої кімнати.
-Добре, а ми поки посидимо на кухні.-повідомила тим Аманда. 

 Дорман з Крістою увійшли в кімнату, де була пов'язана мама. Мітсі злобно дивилася на свого колишнього чоловіка, але зморшки розгладилися, коли вона побачила доньку.
-Кріста?
-Так, вона.-відповів Джо з усмішкою.-Я її знайшов.
 Він розв'язав Мітсі і та обняла свою доньку, почала цілувати в щоки.
-Я більше ніколи тебе не кину!-говорила вона.-Ніколи-ніколи!
-Мамо...
-Сьогодні переночуємо тут, а завтра забереш доньку до себе.-повідомив Дорма і повернувся до Крісти.-Малятко, обіцяю хоч один раз на два дні навідувалися до тебе.
-Добре, татко.
-Знаєш, ти кращий за мене, тому ти повинен бути разом з донькою.-сказала рішуче Мітсі.
-Що ти таке кажеш?-дивувався Дорман.
-Ти весь час намагався знайти Крісту, а я вже давно змирилася з її зникненням.
-Це не каже, що ти погана мама.-втішав той, взявши дружину за руки.
 Дівчина довго дивилася на свого чоловіка і посміхнулася.
-Знаєш, ти маєш рацію.-відповіла вона.-Ми обидва можемо виховувати Крісту.
-Ура!-зраділа дочка і обійняла батьків. 

 На кухню прийшов Ніколас і сів поряд із дружиною.  Аарон сидів поруч із батьком, а Бетті та Аманда поруч із Мішель.
-Слава Богу, що з вами все гаразд.-почала розмову Аманда.
-Так, нарешті все закінчилося.-видихнув Ніколас.
-Не зовсім.-втрутився Аарон.-Ми дещо забули.
-Що?!-розгубився батько.
-Тату, завтра у Шона день народження!-нагадала Бетті.
-Точно, зовсім забігався.-сказав Ніколас.-І що будемо робити? Пізно вже...
-Нічого не пізно, любиий мій.-відповіла Мішель.-Зараз зробимо прикраси з підручних засобів, а вранці приготуємо святковий сніданок та торт.
-Мамо, ти як завжди організатор.-зробив комплімент Аарон.
-На то я і мама!-розсміялася Мішель. 

 Шон прокинувся на ліжку у будинку Аманди. Зі вчорашнього він пам'ятав все лише моментами і здавалося все, що відбувалося з моменту прогулянки з Даніелем у ліс в пошуках його собаки-суцільний сон. І єдине, що він міг зробити-перевірити свою гіпотезу.
 Хлопчик вийшов із кімнати, підозріло тихо. Він спустився на кухню.
 Був ранок, тож ще темно. Він увімкнув світло за допомогою рубильника і кімната перетворилася з чорної безодні на яскраву картину:
 Кухнею висіли паперові гірлянди, величезна вивіска за допомогою довгого рушника і великих паперових букв "З днем ​​народження, Шон!". На столі були різноманітні та смачні на запах страви, а найголовніше-улюблений ягідно-шоколадний торт.
-З днем ​​народження! З днем ​​народження!-кричали радісно всі. Найгучніше за всіх кричали Бетті та Кріста.
 Аманда швидко вставила свічки в торт і запалила за допомогою запальнички. Посунула торт ближче до іменинника.
-Задувай!-сказала тітка. Шон уже набрав повітря, щоб погасити всі дванадцять свічок, але тут його зупинив тато:
-Так не піде, спочатку бажання!
 Хлопчик замислився. Чого він хоче? Особливо нічого не потрібно було, тепер мама повернулася та все стало на свої місця. Він лише загадав, щоб це щастя не закінчувалося і задув різнокольорові свічки на тортику. Кухня заповнилася оплесками. 
-Ну що, торт будете?-запропонувала Мішель.
-Тільки під музику!-відповіла Бетті і включила радіо, яке стояло на підвіконні. З нього заграла весела музика та всі почали підтанцьовувати у такт музики.
 Шон спочатку поснідав, як і інші, пробуючи смачний торт від Аманди та Мішель. Потім разом із дорослими вирішив потанцювати.  Бетті і Кріста закружляли його в карусель, від чого у іменинника голова вжейде обертом.
 Він сів назад за стіл і спостерігав як його батьки танцювали обійнявшись. Йому було приємно, що все стало як раніше.
 Раптом Шон згадав про брата і озирнувся.  Його на місці не було. Він вирішив пошукати його.
 Пошуки довго не зайняли. Аарон стояв на ґанку і спостерігав за лісом, як верхівки дерев хитаються в небі.
Шон підійшов до нього.
-Цікаво, як там люди, яких ми звільнили?-питає у нього Аарон, не повертаючись до нього.-Напевно, їм важко.
-Не думаю, їм повинні допомогти.-відповів хлопчик йому, підходячи ближче.
-Повинні.-протягнув брат, оглядаючись. Потім він різко обернувся, від чого Шон здригнувся.-До речі, що тобі прошепотів Дорман, коли ти йому віддав книгу?
 Шон замислився, згадуючи це.
-Просто сказав, роби що потрібно.-відповів він.-Але я нічого не зрозумів і вирішив вчинити по-своєму.
 Аарон спочатку здивовано дивився на брата, потім не витримав і засміявся.
-Що не так?-Не розумів Шон. 
-Все-таки ти дивовижна людина!-вигукнув брат і обійняв його.-Я радий, що в мене є такий брат як ти.
-І ти мене пробач, що я стільки накоїв клопоту тобя з татом.
 Вони стояли в обіймах і дивилися в небо, як сонце піднімається вгору, а вітер хитає дерева в різні боки.
-З днем ​​народження, Шоне.-сказав Аарон з посмішкою.