Розділ вісімнадцятий

 Група Шона вже зайшла на головну вулицю. Попереду виднівся фонтан із каменю, а поруч люди.
 Аарон побачив батька з братом, помахав рукою. Третій силует він не відразу дізнався, тому що давно не бачив її.  Як тільки Мішель наблизилася і тіні сумнівів відкинулися в нього, побіг обіймати її. 
 Мама ніжно обійняла свого сина і поцілувала в чоло.
-Я так радий тебе бачити.-сказав з усмішкою на устах Аарон, міцно обіймаючи маму. Вона поцілувала його ще раз у відповідь.
 Після цього Мішель підвела голову і побачила Дормана, який тримав за ручку свою дочку. Він недбало посміхнувся.
-Привіт.-привітався Джо.
 Та з усмішкою йому кивнула.
 Ніколас підійшов до фонтану і за кілька хвилин зібрав народ біля себе.
-Отже, зараз будемо йти в ліс.-повідомляв суворим тоном той.
-А можна відпочити трохи?-запитав хтось з натовпу.
Ніколас подивився на Дормана. Той кивнув головою.
-Чому б і ні?-відповів питанням він.-Ми нікуди не поспішаємо, можете відпочити хвилин десять, а після висуваємося.
-Тільки нікуди не розходимося.-просив Амстронг. 
 Усі почали займатися своїм, наче вони вдома. Хтось сидів на лавці та спілкувався з іншими тихим голосом, щоб не привертати увагу червоних монстрів. Хтось ходив колами головною вулицею.
 Ніколас спокійним голосом розповідав своїй дружині про те, що відбувається. Дорман зі своєю донькою обговорюють сюжет казок із книжок.
 А Шон із Аароном дивилися мовчки на фонтан із каменю. Сильний вітер разом з бризґами летів їм в обличчя, але вони дивилися на нього. Фонтан притягував їх.
 Раптом старший брат схаменувся і взяв із рюкзака жовту книгу. Він перегорнув на останню та хотів показати фразу, яка магічно зникла.
 Аарон здивовано дивився на останню сторінку. Шон занепокоївся.
-Все добре?-спитав він, заглядаючи в книгу, але там нічого не було. Прям перед носом брат закрив книгу.
-Все нормально.-сухо сказав Аарон, не дивлячись йому в очі.
 До них підійшов батько.
-Настав час висуватися.-сказав він.-Я з мамою піду вперед, а ви наздоганяйте.
 Сини мовчки кивнули йому. Шон пішов за Ніколасом, не обертаючись. 
 Аарон ще вдивлявся у воду, що виплескується з фонтану. Раптом йому здалося, що вода чорніє і починає випаровуватися. Коли вода майже стала чорною і як туман, він зрозумів, що зовсім це йому не здалося.
 З води вийшов величезний чорний силует. Він з'явився безшумно, тому інші не помітили його і йшли далі за Ніколасом та Мішель.
 Тінь витяглася на три метри заввишки і простягала тепер руки до Аарона. Не дивлячись на страх, він знав, що робити.
-Шоне!
 Хлопчик попереду обернувся до нього і до рук йому прилетіла жовта книга. Шон підняв голову та скрикнув від несподіванки. 
 Він побачив, як тінь тримала верх ногами його брата. Усі люди обернулися та застигли.
 Мішель з переляку за сина вийшла вперед, але не дуже далеко, тому що чоловік тримав її за руку поруч із собою.
-Відпусти мого сина!-кричала вона.-Хто ти? Що ти хочеш від нас?
 Спочатку тінь мовчала, а потім заговорила моторошним хрипким голосом:
-Я йой, кого ви називаєте богом. Я створив цей світ для вас, ви ж і прийшли до моїх чертогів і тепер, дурні люди, хочете зруйнувати ваш будинок і піти!
-Що нам зробити, щоб ти залишив нас у спокої?-запитав Ніколас.
-Я вимагаю, щоб ви повернулися до своїх будинків і жили так само, як і раніше. Якщо хочете без полону у своїх будинках, я погоджуся.
-А якщо не хочемо?-поцікавився Дорман.
 Тінь-бог демонстративно взяв Аарона однією лапкою за плечі, а другою за стегна. Почав дуже повільно скручувати хлопця як ганчірку. Аарон злякано дивився на брата, але той також скам'янів від страху.
-Все, досить!-не витримала видовища Мішель, хотіла побігти рятувати сина, але чоловік знову намертво тримав її за руку.-Не чіпай його, благаю!
 На її очах вже виступали сльози. Монстр припинив скручувати жертву.
-Агов, хлопчисько!-звернувся він до Шона.-Ти готовий віддати все за брата?
 Чомусь йому ця фраза була знайомою, але думки від стресу все заплуталися.
-Так, на все готовий!-відповів він, трохи наближаючись до тіні. Тільки зараз він помітив, що його структура нагадує слиз, який всіх тримав у полоні.
-Добре, тоді віддай мені книгу. Явідпущу твого брата і ви підете в свої будинки разом.
 Шон замислився. Він явно розумів, що якщо зараз віддасть книгу всі старання та ризики виявляться марними. Але й брат йому дорожчий, дуже.  Що ж вибрати: смерть брата і свобода чи життя його у копії світу як заручники?
-Шон, віддай йому книгу.-відволік його батько.
-Але тоді наші праці будуть марними.
 Бог розсміявся дуже голосно від чого всі здригнулися і по їхній шкірі пройшлися мурашки. 
-Дурний хлопчик! Вони спочатку були марні.-сказав він.-Так що краще тобі не жертвувати життям рідної людини, віддай мені книгу!
 У Шона затремтіли руки, він не знав що робити. Дорман у цей час спустив з шиї доньку і віддав Мішель на руки, підійшов до хлопчика.
-Давай це зроблю я.-твердо промовив він, простягаючи руку за жовтою книгою.
 Шон подивився на нього і довго наважувався, потім віддав її. Джо наблизився до його вуха і щось прошепотів. Хлопчик злякано кивнув та пішов у натовп.
 Дорман повернувся до монстра. 
-Я віддам тобі книгу.-спокійно сказав він.