ХЛОПЧИК ІЗ МІСТА

Коли зникає пес, село завмирає. Але коли після цього з’являється дивний незнайомець з рюкзаком і нотатником — це вже не збіг.

— Привіт, я Арсен. З міста. Приїхав до тітки Барбари. Кажуть, у вас тут… смачні пироги? — виголосив хлопчик із легкою посмішкою.

Він з’явився раптом — в центрі села, у новеньких кросівках, рюкзаку з написом “Tech is power” та поглядом, що аналізує не людей, а події.

— У нас тут не пироги — а справа, — буркнув Остап, не приховуючи підозри.
— А ти хто? — стала Уляна, не ховаючи дружньої настороженості.

— Я просто приїхав на канікули, — спокійно відповів Арсен. — І чув, що у вашої бабусі зник пиріг. Це правда?

— Звідки ти знаєш? — здивувалася Марічка.

— Я ж кажу — село маленьке, а новини швидкі, — знизав він плечима.

Навіть Тимко помітив: він говорив надто точно. Надто впевнено. І… занадто професійно.

— А ще я люблю випічку. Особливо аналізувати рецепти, — додав він і хитро усміхнувся.

— А що в тебе в рюкзаку? — переслідувала допитливість Остапа.

— Лабораторний набір, — просто відповів юнак. — Такий… кулінарний. Для експериментів зі смаками.

— І ти просто приїхав до тітки Барбари, коли в селі зникає пиріг, Пломбір і з’являється загроза рецепту? — уточнила Уляна.

— Ага. Просто збіг, напевно, — знизав плечима Арсен.

— У нас нічого “просто” не буває, — промовив Тимко. Його голос наче закріпив ще одну рису для списку “цікавих фігур”.

— До речі, — Арсен дістав блокнот, — я занотовую смаки регіональних пирогів. Може, допоможу знайти ваш?

— Ми самі впораємось, — відказала Уляна сухо. — Але… будемо вдячні за підказки.

Він кивнув і пішов до хати Барбари. Але перед входом нахилився і додав:

— Якщо знайду пиріг першим — скажете, чим його бабуся заправляє, добре?

Після цього він зник за поворотом.