4. Кімната №16 (2) і пробудження магії

 Ріка подивилася на нього.

— І ти весь цей час сам із ними борешся?

Ейден знизав плечима.

̶  А хто ще?

̶  Не знаю.

̶  Слухай, не хочеш спробувати?

Ріка здивовано підняла брову.

̶  Я?

̶  А чому й ні? Допомагати мені будеш.

Дівчина вже хотіла щось відповісти, але раптом почула знайомий шелест. Вона повернула голову. На столі лежала книга. Та сама книга. Її сторінки почали перегортатися самі.

Одна. Друга. Третя.

Книга зупинилася. На абсолютно чистій сторінці почали з'являтися слова.

Ріка підійшла ближче.

Ейден залишився на місці, уважно спостерігаючи.

На сторінці повільно проступив чорний текст:

«Ріка.»

Дівчина завмерла.

̶  Вона… написала моє ім'я.

Ейден нічого не відповів.

̶  Ти не здивований?

̶  Ні.

̶  Чому?

Ейден сперся рукою об стіл.

̶  Тому що рано чи пізно це мало статися.

Ріка насупилася.

̶  Що саме?

Ейден нічого не відповів.

На сторінці з'явився новий рядок:

«Ти та, що відкрила двері №17, тепер повинна зробити вибір.»

— Який ще вибір?

Книга продовжила писати.

«Повернутися до свого світу…»

Пауза.

«…або залишитися.»

Дівчина різко подивилася на Ейдена.

̶  Я можу повернутися?

̶  Звичайно.

̶  А якщо залишуся?

Ейден усміхнувся.

̶  Тоді твоє життя стане значно цікавішим.

̶  Це не дуже заспокоює.

̶  Я й не намагався.

Ріка знову подивилася на книгу.

Раптом сторінка засвітилася золотим світлом.

Дівчина відступила.

̶  Ейден…

̶  Не бійся.

̶  Що вона робить?

̶  Просто дивись.

Світло піднялося зі сторінки й зависло над книгою.

Потім воно повільно полетіло до Ріки.

Дівчина спробувала відступити, але світло торкнулося її долоні.

Ріка відчула тепло.

На її руці з'явився маленький символ, схожий на відкриту книгу.

Вона здивовано подивилася на нього.

̶  Що це?

̶  Твоя магія.

̶  Моя?

̶  Тепер так.

Ріка поворушила пальцями.

̶  І що я повинна робити?

̶  Поки що  ̶  нічого.

̶  Чудово. Мені дали магію, а інструкцію забули.

Ейден тихо засміявся.

̶  Не хвилюйся. Навчу.

̶  Справді?

̶  Так.

Ріка посміхнулася.