Таємниця калюжі

Розділ 1

​Маленькій Русланці було лише чотири рочки. Одного дня трапилося лихо — вона загубила свою улюблену іграшку, маленького ведмедика. Дівчинка вирішила обов'язково знайти його і вибігла шукати на вулицю.

​Озираючись навколо, вона раптом помітила незвичайну калюжу. Заглянувши в неї, Русланка здивувалася: у віддзеркаленні калюжі лежав її загублений ведмедик, хоча в реальності на сухій землі його не було. Зацікавлена дівчинка ступила в калюжу... і за мить опинилася зовсім в іншому місці.

​Це ніби була її рідна вулиця, але водночас усе довкола змінилося. Навколо бігали дивовижні тварини: лисиці з двома пухнастими хвостами, коти, у яких на кінці хвостиків яскраво горів справжній вогник, і навіть справжнісінькі єдинороги!

​Русланка підійшла до одного з єдинорогів, адже бачила їх до цього лише на малюнках і чула в казочках, які читала мама. Дівчинка обережно привіталася:

— Привіт, я Русланка або Руслана, — сказала вона.

​Єдинорог раптом лагідно кивнув і заговорив зовсім по-людському:

— Привіт, я Адель, — відповіла єдинорожка, бо це була дівчинка.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше