27 Оля

Я була дуже рада, що Марку  сподобалось те, як я приготувала борщ. Бо якби це було не так, то він би не став просити у мене добавку.

Пообідавши, я пішла перевдягатись, бо ми з Поланським мали їхати за покупками. Я намагалась швидко все робити, бо не хотіла змушувати його чекати.

Коли ми їхали в машині, я розповідала Марку про те, як раніше працювала вчителькою  в школі і що мені це подобалось.

Також я розказувала йому про різні кумедні випадки, які там зі мною відбувались. Марк уважно мене слухав і навіть про щось запитував. 

Коли раніше ми з Поланським їздили за покупками, він або сам обирав мені одяг, або казав про те, що саме я мала придбати, але цього разу все було зовсім інакше.

Ми з Марком увійшли в один із магазинів, де продавався брендовий, жіночий одяг і Поланський сказав, щоб я сама обирала собі все, що захочу.

Спершу я не повірила власним вухам і навіть перепитала. Поки  я обирала собі одяг, Марк Поланський сидів на одному із шкіряних диванів і щось дивився у своєму телефоні.

Взявши кілька речей, що першими впали мені в очі, я зайшла в одну із примірочних, аби вдягти їх і подивитись на те, як вони будуть виглядати на мені.

Першою я вирішила поміряти досить милу та елегантну сукню світло - сірого кольору. 

Неочікувано двері примірочної, в якій я знаходилась, відчинились і увійшла дівчина, яка була неймовірно схожа на мене.

Побачивши її, я завмерла на місці і не могла поворухнутись. Коли я усвідомила, що це була моя зла сестра - близнючка, то злякалась.

- Яке жахіття... Таку ганчірку могла обрати тільки така жалюгідна сіра миша, як ти, - промовила вона, зверхньо дивлячись на мене.

- Таміла... - Шоковано промовила я.

- Так, я - Таміла Поланська, а ти - це лише моя нікчемна і досить невдала копія. Не знаю, що ти там встига собі понавигадувати, але запам'ятай, а краще, зарубай собі на носі те, що Марк - мій і тільки мій чоловік. Він ніколи не стане твоїм. Краще збери речі і зникни, якщо не хочеш зайвих проблем.