25 Оля

Прокинувшись вранці, я вмилась, почиспила зуби, привела себе до ладу  і перевдягнулась. 

Я вийшла зі своєї кімнати та попрямувала на кухню, щоб зробити собі ранкову каву.

Там на мене чекав приємний сюрприз у вигляді готового сніданку. Це було так мило, що Марк вирішив потурбуватись про мене.

Від цього у мене на обличчі сама собою з'явилася посмішка. Те, що багатій Марк Поланський вмів неймовірно смачно готувати, стало для мене справжнім відкриттям.

Останнім часом він дуже змінився як і його  ставлення до мене.

Мені досі було важко повірити у те, що зверхній і холодний Марк Поланський  міг бути таким милим, хорошим та турботливим.

З'ївши смачний сніданок і випивши ароматну каву, я вирішила краще оглянути наше з Марком нове житло, бо вчора цього так і не зробила.

Хоч Марк і вважав цю квартиру доволі скромною, для мене це були справжнісінькі хороми.

Мені тут дуже і дуже подобалось. Помітивши трохи пилу на меблях і на підлозі, я вирішила влаштувати прибирання, щоб це місце стало ще кращим і комфортнішим.

Крім того, я хотіла чимось себе зайняти, щоб не думати про наш з Марком вчорашній поцілунок.

Від якого у мене досі починали горіти щоки, варто було згадати.

Навівши лад в квартирі, я із задоволенням оглянула все довкола і залишилась дуже задоволена собою.

Поглянувши на годинник, що висів на стіні, я згадала про те, що Марк вчора казав, що сьогодні ми з ним поїдемо на шопінг, аби придбати мені новий одяг та необхідні речі для дому.

Оскільки тут досі ніхто не жив, то багато чого ще не вистачало, але це не було проблемою.

Трохи подумавши, я вирішила взятись за приготування їжі. Перевіривши вміст холодильника, я вирішила зварити свій улюблений червоний борщ.

Як раз все необхідне для нього у нас було. За останні три місяці, які я прожила в домі у Марка Поланського, я жодного разу не займалась приготуванням їжі.

Займаючись з овочами, я за старою звичкою почла тихенько наспівувати. Мої мама і молодша сестра завжди казали про те, що я дуже смачно готую.

Але сьогодні я особливо хвилювалась, бо дуже не хотіла осоромитись перед Марком.

Особливо після того, як він приготував таку неймовірну вечерю та смачнющий сніданок .

Закінчивши готувати борщ, я вже котрий раз спробувати його на смак. Те, що він вдався смачним, трохи мене заспокоювало.

Але я  - це одне, а багатій Марк Поланський, який звик до вишуканих ресторанних страв - це зовсім інше.

Почувся шум в коридорі і я пішла  туди.

- Привіт! - Промовила я, побачивши Марка.

- Привіт, Олю, - відповів чоловік, посміхнувшись мені.

Не дивлячись на цю посмішку, я відразу помітила те, що сьогодні з ним було щось не так.

Хоч Поланський і намагався вдавати, що все добре, я відчувала, що його щось дуже непокоїло.

Це мене засмутило, але я вирішила не допитуватись у Марка про те, що у нього сталось.

Якщо Поланський захоче розповісти про свої проблеми, то зробить це сам.

- Марку, ти будеш обідати зараз? Я щойно  приготувала червоний борщ.

- Червоний борщ? Чудово! Я вже й забув коли його їв.

- Тоді мий руки. Зараз будемо обідати. Тільки не оцінюй мене надто суворо.

- Олю, я впевнений у тому, що ти приготувала неймовірну страву.

Жахливо хвилюючись, я накрила на стіл. Хоч би Марку сподобалась моя страва...