12 Марк

Раніше я не міг спокійно дивитися на Олю, бо вона дуже нагадувала мені Тамілу. Але чим більше я спілкувався з нею, тим  більше відмінностей помічав.

Оля була милою, ніжною, доброю і вміла співчувати іншим. Поступово я почав усвідомлювати те, що Ольга - це повна протилежність моєї першої дружини.

Майже три місяці я ігнорував Олю та намагався зводити наше з нею спілкування до мінімуму і тепер мені було за це соромно.

Дівчина почувалась самотньою  в моєму домі, а я як останній бовдур уникав її.

Трясця! Оля точно вирішить, що я якийсь ненормальний. Треба було негайно все це виправити.

Коли закінчився мій робочий день, я поспішив додому. Сьогодні я планував запросити  Олю в кіно.

Ми з нею і раніше ходити кудись разом, але то було для гарної картинки, щоб справити враження щасливої сім'ї.

Але цього разу я хотів, щоб все було інакше. Щоб ми з Ольгою гарно провели час, відпочили і розважились.

 Моя фіктивна дружина дуже здивувалась, коли почула , що я вирішив запросити її в кіно, але все ж погодилась.

Владнавши кілька справ, я пішов збиратись. Я перевдягнувся в джинси і футболку та спустився у вітальню, щоб там почекати на дружину.

Побачивши мене у такому вигляді, Оля дуже здивувалась. Помітивши те, з якою цікавістю дівчина зиркала на мене, я посміхнувся.

- Олю, який фільм будемо дивитися? - Запитав я, коли ми приїхали до кінотеатру.

Я очікував, що вона обере якусь романтичну комедію і дуже здивувався, коли Оля сказала, що хоче подивитися фільм жахів.

- Ти впевнена? - Перепитав я.

- Так, - відповіла Оля, задерши свого кирпатого носика.

Купивши попкорн  і напої, ми з Ольгою пішли на свої місця.

- Чесно кажучи, я вже багато років не ходила в кіно, - посміхнувшись, промовила дівчина.

- Значить будемо надолужувати це, - пообіцяв я.

Почався фільм. Все було добре аж поки я не помітив, що Оля виглядала наляканою. Хоч вона і старанно намагалась це приховати.

Ольга виглядала  такою кумедною, милою і схвильованою, що я не стримався і обійняв її, щоб заспокоїти.

- Олю, чому ти вирішила дивитися жахи, якщо така боягузка? - тихенько запитав я, нахилившись до її вуха.

- Колись я дивилась жахи і не боялась, але цей фільм виявився аж надто страшним. Такого я не очікувала.

- Ми можемо піти звідси, - запропонував я.

- Ні. Я хочу додивитися і дізнатись, чим там все закінчиться.

- Добре, але коли будуть страшні моменти, я закриватиму тобі очі, - сміючись, сказав я.

- Дякую, - відповіла Ольга, мило посміхнувшись.

Обіймаючи Олю, я думав про те, що вперше за довгий час почувався так спокійно і затишно.