Розділ 19

Ліля : 

Коли шарік з'явився у нашому житті, йому було всього два місяці. Маленький, із кумедним закрученим хвостиком і серйозним поглядом справжнього ватажка, він одразу показав, що з ним не буде нудно. Дехто міг би подумати, що в такому віці цуценя ще зовсім вітряне, але ми почали займатися одразу.

​І найголовніший секрет наших успіхів крився зовсім не у суворих правилах. Я ніколи не сварила його за помилки. Замість крику в нас була турбота: десь підказка за смаколик, десь м'яке повторення, а десь — весела гра. І Капітан віддячив за це сторицею.

​За цей час літо пролетіло непомітно, а наш пухнастий капітан перетворився на справжнього талановитого учня, чий арсенал команд вражає:

• ​«До мене, Капітане» — і він летить на поклик із будь-якого куточка двору.
• ​«Додому, Капітане» — чітко знає дорогу і повертається до будинку.
• ​«Сидіти» — виконує беззаперечно, хоч інколи хитрий погляд говорить: «Може, ще трохи постоїмо?».
• ​«Фу» та чарівне слово «ай» — якщо у грі він раптом занадто завзято прихопить руку, достатньо просто сказати «ай», і він одразу зупиняється, бо ніколи не хоче завдати болю.
• ​«Дай лапу» — випробовує свою лапку з неймовірною гордістю.
• ​«Торкнись / Торк» — одна з його улюблених вправ, яку він робить блискавично.
• ​«Апорт» і «Дай палку» / «Міняй» — а це вже класика жанру! Він не просто приносить знахідку, а й розуміє правило обміну, чи навіть може підказати команду «Де палка?», показуючи ніс у бік знахідки.
• ​«Чекай, охороняй» — на ланцюгу він може зосереджено чекати довго-довго, охороняючи свій пост, а без нього поки що вчиться витримувати перші кілька секунд.
• ​«Пригай», «Покрутись» навколо своєї осі за запашним смаколиком та елегантний «Поклонись» — наші улюблені трюки.
• ​А новою навичкою стала команда «Йди на голос», яку ми нещодавно освоїли разом.

​Але справжньою перевіркою для Капітана стали наші ігри та випробування. Його улюблений Апорт, пошуки за допомогою команд «Шукай», «Покажи» та знахідка справжніх скарбів за словом «Скарб знайдено» перетворювали кожну прогулянку на пригоду. А найвищим досягненням став величезний лабіринт із палок, черепків і бочки! Спочатку йому трохи допомагала мотузка, але останні кроки він зробив сам, гордо пройшовши складний шлях до кінця.

​Дивлячись на нього зараз, я розумію: не важливо, якої він породи. Головне — це те, що він мій Капітан, мій вірний друг і напарник у кожній пригоді. А попереду на нас чекають ще нові розділи нашої спільної книги.