Розділ 11

Ліля : 

Коли я, повернулася сьогодні зі школи, у Бірюзовому домі панувала тиша. Шарік так набігався за першу половину дня, що солодко спав у куточку, згорнувшись чорним калачиком. Зголоднівши після уроків, я насипала собі обід і з великим апетитом почала їсти соковите м'ясо.

Мені стало шкода нашого соню, тому я відрізала апетитний шматочок і поклала прямо біля його носика. Магічний запах м'яса спрацював миттєво! Шарік в один момент прокинувся, навіть очі не встиг розплющити, а шматочка вже й не стало — з'їв за долю секунди!

Але на цьому історія тільки почалася. Шаріку здалося мало, а на неймовірний аромат м'яса з усього дому збіглися інші наші хижаки. Раптом я опинилася в кумедній «облозі». Шарік і мої коти — Рижик, Мурзя та Нікис — оточили мене з усіх боків. Вони дивилися на мене такими голодними очима, крутилися під руками і ледь не напали на мене, намагаючись хитрощами забрати решту м'яса прямо з тарілки! Це було схоже на справжнє пухнасте повстання.

— Гей, бандити, ну майте совість! — сміялася я, ховаючи обід.

Коли м'ясний штурм закінчився, Шарік вирішив здивувати нас іще більше. На стільці лежав шматочок свіжого зелененького огірка. Малюк підійшов, обнюхав його і... з великим хрускотом з'їв! Справжній маленький козак: і м'ясце любить, і свіжим овочем закусити не проти.

Трохи пізніше я вирішила вийти за межі нашого подвір'я і заглянула в гості до нашої сусідки Калини. Мені дуже кортіло провідати рідного братика нашого Шаріка. Пам'ятаєте, раніше ми думали, що його назвуть Рексом? Але тепер я дізналася його справжнє, офіційне ім'я, яке йому дала сусідка — малюка назвали Барсіком!

Щойно я переступила поріг, як Барсік миттєво підскочив до мене. Він зовсім не злякався! Малюк почав радісно лащитися до моїх ніг, забавно крутити хвостиком і кликати мене гратися. Це були неймовірні хвилини веселощів.

А потім стався найтепліший момент цієї зустрічі. Я обережно взяла маленького Барсіка на руки. Він виявився таким м'якеньким, затишним і зовсім крихітним. Песик притиснувся до мене, підвів свою мордочку і почав щиро та віддано облизувати моє обличчя й руки, виказуючи всю свою собачу любов. Оце так насичений день! Брати-хвостики сьогодні подарували мені стільки радості, що її вистачило б на цілу невеличку магічну книгу.

Повертаючись від сусідки , я думала 

До канікул залишалося всього два дні, і Бірюзовий дім уже живе у передчутті великого свята. Моя класна керівниця оголосила, що нам, старшокласникам, на останній дзвоник 5 червня треба вбратися дуже стильно: у красиві вишиті сорочки та джинси. Я відразу уявила, як святково виглядатиме наш клас!

А от у моєї молодшої сестрички Кетті правила були трохи інші — для менших класів учителі обрали класичний стиль: білий верх та чорний низ. Світла кофтинка або сорочка і темна спідничка перетворять Кетті на справжню маленьку леді.

Але найголовніше та найсмачніше чекало на нас уже після урочистої лінійки. Наша мама пообіцяла влаштувати справжнє святкування початку канікул і купити нам усім найсмачніше морозиво! Саме з цього солодкого десерту і розпочнеться наше величезне, нескінченне літо, сповнене пригод, подорожей на Прут та луг, катання на моєму самокаті та веселого гавкоту Шаріка й Мушки.

Коли мама запитала, яке саме морозиво ми оберемо для святкування, у мене не було жодних сумнівів. Нашим офіційним смаком початку канікул стане моє найулюбленіше шоколадне морозиво «Пролісок». Це просто справжнє «няммм»!

Тепер я чекаю на 5 червня з іще більшим терпінням. Попереду вишиванка, джинси, радісний сміх, свято в школі та прохолодний, солодкий «Пролісок», який відкриє двері у наше велике літо.

Коли я повернулася мене чекав ще один сюрприз 

 Шарік вирішив показати, що він не лише любитель м'яса та огірків, а й справжній майбутній спортсмен. У нас є невеликий, яскравий жовтий м'яч, і Шарік, як виявилося, уже чудово вміє з ним грати!

Він кумедно підштовхує його своїм чорним носиком, ганяється за ним по всій кімнаті, ловить лапками і так завзято бурчить від задоволення, що ми всі просто надривали животи від сміху. Навіть Мушка з цікавістю спостерігала за цим жовтим «сонцем», яке літало .  Тепер ми точно знаємо, яку іграшку першою візьмемо з собою, коли нарешті настануть канікули і ми всі разом підемо на великий зелений луг!

І ось тільки після такої великої футбольної розваги наш маленький чемпіон остаточно втомився. Зараз Шарік уже міцно спить, згорнувшись калачиком під диваном і, мабуть, бачить уві сні нові м'ясні обіди та свій улюблений жовтий м'ячик.

А під вечір ми з хвостиками вийшли в сад, адже там якраз почали дозрівати перші літні смакоти! На деревах уже загорілися яскравим вогнем червоні черешні. Вони ще трішки гіркуваті, але збирати їх — одне задоволення.

Коли я підійшла до дерева і почала рвати ягоди, Шарік влаштував справжнє шоу. Він крутився навколо моїх ніг, підстрибував і так віддано дивився вгору, ніби був на сто відсотків упевнений, що я збираю з гілок... справжню ковбасу! Ну а що, після ранкового бенкету малюку всюди ввижається м'ясо. Мені стало так смішно, що я нагнулася і дала йому понюхати одну черешню. Шарік ретельно обнюхав її своїм мокрим носом, зрозумів, що ковбасою тут і не пахне, і розчаровано відвернувся. Ні, таке він їсти не став!

Зате на грядці на нас чекав справжній успіх. Там з'явилися перші стиглі полуниці. Оскільки це тільки початок червня, їх іще дуже маленечко, але вони вже неймовірно солодкі. І тут наші собаки проявили себе як справжні гурмани! Шарік із великим задоволенням почав уминати солодку ягоду. Навіть Мушка не втрималася — підійшла і теж з'їла свій шматочок соковитої полуниці. Хто б міг порадити, що наші вірні охоронці виявляться такими любителями ягідного десерту!

Ось таким смачним, теплим і повним сюрпризів виявився цей дивовижний день — 3 червня. Тепер, коли пухнаста банда нагодована м'ясом, огірками та полуницею, пограла в жовтий м'яч і відпочила, ми готові зробити крок назустріч великим канікулам!