Розділ 8

Ліля : 

Якщо ви думаєте, що після історії з палицею баби Олени Шарік вирішив відпочити, то ви дуже погано знаєте цього малого бешкетника! Наступний його план був куди масштабнішим.

Я вийшла на подвір’я Бірюзового дому і спочатку навіть не повірила своїм очам. Наш маленький чорний хвостик знайшов десь велику парасольку! Але він не просто тягнув її за тканину чи ручку. Шарік виявився дуже хитрим: він міцно вчепився зубами за тонку металеву паличку-дріт — саму спицю парасольки — і з усього маху кирнув її за собою!

Парасолька була чи не більша за самого Шаріка, але малюк наполегливо задкував, міцно тримаючи зубами цей дріт і кумедно перебираючи рудими лапками-шкарпеточками. Парасолька з шурхотом сунулася по траві слідом за своїм маленьким і гордим господарем.

— Шаріку, ну куди ти її кирнеш? — засміялася я.

Але песик нікого не слухав, задоволений тим, яку велику здобич йому вдалося зрушити з місця за допомогою однієї лише маленької палички-дроту. Наш пустун щодня доводить, що в Бірюзовому домі нудно не буде нікому!

Після того, як парасольку було успішно врятовано від зубів маленького бешкетника, на подвір’ї нарешті запанувала тиша. Шарік, набігавшись досхочу, побрев у бік густої зеленої трави біля паркану.

Мушка уважно стежила за кожним його кроком, натягнувши свій ланцюжок. Коли малюк підійшов ближче, вона тихенько нахилилася до нього. Не було чути ні гарчання, ні гавкоту. Вони просто зупинилися на мить і ніжно торкнулися один одного носиками.

Це був момент справжнього примирення. Мушка ніби казала: «Вибач, що була занадто суворою, я просто дуже за тебе хвилююся». А Шарік у відповідь радісно крутнув своїм чорним хвостиком. Моя сестра Кетті, яка спостерігала за цим разом зі мною, тихо прошепотіла: «Дивись, Лілю, вони знову найкращі друзі!». Наш Бірюзовий дім знову наповнився магічним спокоєм.