Мертвий завод

Колян різко клацнув інструментом, вивільняючи останню плату з нутрощів розтерзаної шафи. Важкий метал гулко відгукнувся в порожнечі підвалу.
— На сьогодні досить, — кивнув він, витираючи замазучені пальці об край куртки. — Доброго потроху. Треба знати міру, щоб не стати жадібним, бо жадібність в цьому світі вбиває швидше за кулю.
Ми рушили на вихід. Підйом із підземелля здавався нескінченним: кожен крок по бетонних сходах віддавався приглушеним ехом, що губилося десь у хитросплетіннях кабельних шахт. Коли ми нарешті вибралися на рівень першого поверху цеху №13, перед нами відкрилося видовище, від якого перехоплювало подих.
Нічний цех виглядав як декорація до фільму про кінець світу. Місячне світло, холодне й бліде, пробивалося крізь дірявий дах, розрізаючи темряву довгими похилими стовпами пилу. Величезний бетонний скелет будівлі здавався живим: вітер гуляв порожніми прольотами, змушуючи залишки металевої покрівлі нагорі скрипіти, наче старі кістки. Ми затрималися біля розбитого вітражного вікна. Колян звичним рухом дістав цигарку, і вогник запальнички на мить освітив його обличчя — втомлене, пооране зморшками, але спокійне.
Ми стояли й курили, дивлячись на те, що залишилося від колишньої величі. Дим від «Camel» повільно плив угору, змішуючись із запахом холодної іржі та сирої землі. Завод навколо нас дихав темрявою. Це була територія, де час зупинився: іржаві крани, що завмерли над підкрановими коліями, купи битої цегли та самотні остови верстатів, які нагадували надгробки.
— Ходімо, малий, — тихо сказав Колян, гасячи недопалок об холодну бетонну колону. — Ніч не любить свідків.
Ми рушили через територію заводу в бік приватного сектора. Наш шлях пролягав повз занедбані цехи та склади, повз залізничні тупики, де колись вантажили готову продукцію. Тепер тут панувала тиша, порушувана лише шелестом сміття під нашими ногами та далеким гавкотом собак за заводським парканом. Ми йшли швидко й безшумно, двоє брудних привидів, що поверталися до своєї броньованої фортеці, несучи в сумці маленькі шматочки золота, вирвані з лап мертвого гіганта.