Тіні на броньованих дверях

— Ну що, малий, — Колян повільно дістав із кишені свою незмінну жовту пачку «Camel», і вогник запальнички на мить вихопив його втомлені очі з нічної темряви. — Свято закінчилося. Завтра нас чекає справжня робота.
Ми побрели крізь поснуле місто. Вулиці здавалися вимерлими, лише рідкісні ліхтарі хиталися від вітру, розсіюючи тьмяне світло по мокрому асфальту. Я мигцем глянув на свій годинник:неонові цифри холодно блиснули — було вже далеко за північ. Місто, яке ще кілька годин тому вирувало звуками шансону та дзвоном келихів, тепер мовчало, наче затаїло подих.
Прийшовши до хати, ми зачинилися від усього світу. Важкий гул броньованих дверей, що стали на засув, пролунав як фінальна крапка в цій довгій подорожі. Колян мовчки кивнув мені на диван і пішов у свою кімнату. Щойно я торкнувся подушки, як виснаження, накопичене за день, важкою ковдрою накрило мене, занурюючи у глибокий сон.
Та мені наснилося те, чого я вже давно не бачив наяву.
Я знову був зовсім маленьким. Не було ні брудного заводу, ні запаху перегару вдома, ні похмурого жовтня. Світило яскраве, лагідне літнє сонце, яке пробивалося крізь листя старих яблунь. Я відчував неймовірну легкість, бо великі й сильні батькові руки підіймали мене високо вгору, ближче до неба. Тато сміявся, і в його очах не було тієї скляної порожнечі, яку я звик бачити останні роки. Він гойдав мене, наче на живих гойдалках, і я чув його впевнений голос, що обіцяв захистити від усього на світі.
А збоку, притулившись до стовбура великої яблуні , стояла мама. Вона була молодою і дивовижно гарною в легкій ситцевій сукні. Вона посміхалася нам обом — справжньою, теплою посмішкою, від якої в грудях ставало гаряче. У тому сні від них пахло не дешевим вином чи втомою, а свіжим хлібом і чистим ранком. Це було відчуття абсолютної безпеки, де броньовані двері були не потрібні, бо ніхто не міг нам зашкодити.
Я посміхався уві сні, намагаючись затримати цю мить, але десь на задньому плані вже починав пробиватися холодний світанок нового дня, де на мене чекав Колян і його «справжня робота».