Зовнішній вигляд

Зовнішній вигляд: Йому ледь за 27, але виглядає він на всі 40. Обличчя виснажене, шкіра має землистий відтінок. Головна риса — «пропалені» очі з глибокими темними колами, які роблять його схожим на єнота або людину, яка не спала кілька тижнів.
Одяг: Його гардероб — це «камуфляж» смітників та заброшок. Брудна куртка, яка вже давно втратила свій справжній колір, засмальцьовані рукави (якими він, мабуть, витирав ніс або піт) і штани, що постійно чіпляються за любу нерівність на дорозі.
Поведінка: Він не просто ходить, він нишпорить. У нього смикані, загнані рухи. Валера з металобрухту знає його як дрібного злодюжку, що притягне навіть іржавий цвях, аби наскребти на «фунфурик» або найдешевше пиво.
Аура: Від нього віє не просто перегаром, а сумішшю старого поту, мазуту та вогкості підвалів.
Валера з прийомки металобрухту завжди казав, що Колян — звичайний злодюжка , який винесе навіть алюмінієву каструлю з-під носа у власної бабці. Ми з Деном довго в це вірили, бо для нас він був просто місцевим «елементом пейзажу». 
Колян мав свою «хату», де почувався господарем, і звязки, про які на нашому районі навіть подейкувати було небезпечно.
Поки Валера з прийомки сміявся, приймаючи від нього черговий мішок іржавого брухту, Колян, можливо, прокручував у голові речі, від яких у нас би волосся стало дибки. Його цілодобове перебування на заводі не було відчаєм — це була робота. Він був очима й вухами тих, кого ніхто не хотів би зустріти в темному провулку.
Це вже потім, через треті руки, до нас дійшли справжні факти про Коляна. Виявилося, що за його плечима — дві «ходки». Перша — ще зовсім пацаном у дитячу колонію, друга — серйозна, з якої він відкинувся буквально рік тому.
В середині 90х він не був обірванцем з заводу. Колян тримав фасон: у нього навіть була власна іномарка — рідкість на ті часи, на яку весь район дивився з відкритим ротом. Але поки він мотав термін, машину «приробили» недобросовісні менти. Вийшовши на волю, він не став качати права — він просто зник у тіні закинутих цехів. Тепер він здавався нам з Деном звичайним алкашом, але насправді це був звір, який втратив територію, але не забув, як полювати.