1

В підземному сховищі, в секторі Бета-7, уже третє покоління людей не бачило справжнього неба. Сонця теж давно ніхто не бачив. Світла вистачало штучного: лампи денного спектру горіли за розкладом, вимикалися у певні години, імітуючи зміну дня та ночі. Все строго, все за протоколом. Але люди звикли до такого життя, бо іншого вони не знали.

Розваг у сховищі було мало, як і свят — лише Новий рік і день відкриття сховища. Тому коли інженери з технічного відділу запропонували влаштувати для дітей Хелловін, багато хто спочатку подумав, що це жарт. Свято мертвих — серед живих, замкнених під багатометровою товщею бетону та металу? Це звучало як нісенітниця. Але після деяких роздумів ідея сподобалася старійшині сектора Бета-7: діти втомилися від однакових днів, а дорослі від вічної тривоги за системи життєзабезпечення.

За архівними даними, Хелловін був чимось на кшталт гри зі страхом. Старі відеозаписи показували вулиці, залиті помаранчевим світлом, та людей у ​​дивакуватих костюмах. Всі з ентузіазмом взялися відтворювати атмосферу незвичного свята: жінки шили костюми для дітей, а чоловіки зробили ліхтарики. З кількох гарбузів, які вирощували в теплицях, всі разом вже створили Ліхтарі Джека. З вирізаної начинки кухарі напекли гарбузового печива.

Черговий електрик, Грейсон, із опіком на щоці, вимкнув половину світильників, залишивши лише аварійні лампи у коридорі, щоб створити підходящу атмосферу. На стінах спалахнули тьмяні цятки саморобних ліхтариків — крихітні світлодіоди, підключені до старих акумуляторів. З паперу жовтогарячого кольору діти вирізали святкові прикраси. Діти бігали по відсіках у протигазах, в дивних костюмах, перероблених зі старого одягу, з саморобними мітлами та відерцями, прикрашеними паперовим декором. Сміх звучав дивно під низькою стелею — дзвінко, з луною. Але людям хотілося хоч трохи забути, що за стінами сховища — вічна ніч та радіація.