Розділ 26. Чоловіки, що рятують з незручних ситуацій.

Амелія щойно закінчила розмову з кількома представниками кіноіндустрії. Вона ввічливо усміхнулася на прощання, потиснула кілька рук і лише після того, як чоловіки відійшли до іншої групи гостей, дозволила собі ледь помітно видихнути.

Подібні вечори втомлювали її.

Не через людей як таких. Амелія любила спілкуватися, уміла слухати й чудово розуміла ціну хороших знайомств. Проблема була в іншому: на таких заходах вона майже ніколи не відпочивала. Навіть келих соку в її руці здавався частиною ділових переговорів.

Їй доводилося посміхатися, підтримувати розмови, запам’ятовувати імена, цікавитися новими проєктами й водночас непомітно оцінювати, з ким варто підтримувати контакт.

Її компанії були потрібні зв’язки.

Саме тому Амелія знову й знову одягала красиві сукні, робила бездоганну зачіску, виходила під спалахи камер і терпіла довгі вечори, на яких слово «відпочинок» мало досить дивне значення.

Вона саме збиралася відійти до столика з напоями, коли поруч з'явився Еліот Тейлор.

— Міс Амелія Еванс?

Амелія повернула голову.

Перед нею стояв чоловік у дорогому костюмі з надто впевненою усмішкою. Він тримався так, ніби вони вже давно були знайомі, хоча Амелія точно не пам’ятала, щоб коли-небудь із ним розмовляла.

— Так.

— Еліот Тейлор. Можливо, ви чули про мою родину?

— Прізвище знайоме.

— Приємно це чути.

Він простягнув руку.

Амелія потиснула її з ввічливості.

Еліот затримав її долоню трохи довше, ніж було потрібно, перш ніж нарешті відпустити.

— Я давно хотів із вами познайомитися. LUMIÈRE зараз дуже швидко розвивається. Думаю, вам було б корисно познайомитися з деякими людьми з мого кола.

— Дякую. Це люб’язно.

— Не просто люб’язно. Практично.

Амелія ледь підняла брову. Вона вже не була впевнена, що хоче продовжувати цю розмову.

— Я взагалі люблю практичні знайомства, — продовжив Еліот. — Особливо коли вони можуть принести користь обом сторонам.

— Тоді, можливо, колись поговоримо про це детальніше.

Амелія вже збиралася відійти, але Еліот зробив крок слідом.

— Ви нікуди не поспішаєте?

— Поки що ні.

— Чудово. Тоді потанцюймо.

Амелія здивовано подивилася на нього.

— Перепрошую?

— Один танець. Музика саме для цього.

— Я не дуже люблю танцювати на ділових заходах.

— А даремно. Іноді саме за танцем укладаються найкращі домовленості.

Амелія холодно усміхнулася.

— Тоді, мабуть, я пропущу таку можливість.

Вона вже хотіла піти, але Еліот нахилився трохи ближче.

— Амеліє, ви ж розумієте, що в нашому світі хороші зв’язки іноді важливіші за сам талант? Вам варто бути трохи гнучкішою. Заради компанії.

Останні слова неприємно зачепили її. Амелія терпіти не могла, коли її намагалися змусити щось зробити під виглядом турботи про бізнес.

— Дякую за пораду, — сухо відповіла вона. — Але з компанією я якось розберуся сама.

Еліот не відступив.

— Ви неправильно мене зрозуміли. Я лише хочу допомогти.

— Тоді найкращий спосіб допомогти — прийняти мою відмову.

На його обличчі на мить промайнуло роздратування, але він швидко повернув звичну усмішку.

— Ви дуже принципова.

— Це проблема?

— Для ділової людини — іноді.

Амелія вже відкрила рот, щоб відповісти, коли почула за спиною знайомий голос.

— Амеліє.

Вона обернулася.

І на її обличчі вперше за останні кілька хвилин з'явилася абсолютно щира усмішка.

— Нейтан?

Перед нею стояв Нейтан Блейк.

Амелія давно його не бачила наодинці, тому його поява тут стала приємною несподіванкою.

— Не очікував зустріти тебе тут, — сказав Нейтан.

— Я теж не очікувала зустріти тебе на такому заході.

— Мене запросили.

— Тоді я рада, що тебе запросили.

Нейтан усміхнувся.

— А я радий, що ти ще не втекла.

— Була близька до цього.

Його погляд ковзнув убік, на Еліота.

— Я завадив?

— Ні, — Амелія відповіла трохи швидше, ніж планувала. — Навпаки.

Нейтан ледь помітно усміхнувся.

— Тоді, може, врятую тебе остаточно?