Розділ 10. Від сімейного тепла до насичених буднів.

Неділя зустріла родину Евансів важким літнім теплом.

Після вчорашньої зливи повітря стало вологим і густим, ніби саме небо досі не встигло охолонути після негоди. Сонце яскраво світило з самого ранку, а над садом стояла легка прозора пара від мокрої землі. Навіть вітер майже не рятував.

Було душно.

Саме тому цього дня ніхто особливо не поспішав виходити надвір. Маєток залишався напрочуд тихим. Прислуга рухалася спокійно, у коридорах панувала лінива атмосфера вихідного дня, а сама родина прокидалася значно пізніше, ніж зазвичай. До обіду будинок лише починав оживати.

Коли Клер спустилася до їдальні, за столом уже сиділи дідусь Джозеф, бабуся Пенелопа, Генрі, Джеймс, Амелія та сонний Картер, який, схоже, ще не до кінця прокинувся. Він сидів із розкуйовдженим волоссям і виглядом людини, яку насильно витягнули з ліжка.

— Доброго ранку, — ліниво пробурмотів він, навіть не піднімаючи голови.

— Уже обід, а не ранок, — спокійно зауважив Джеймс.

— Для творчих людей це ранок.

— Для ледарів теж, — додала Амелія, відпиваючи каву.

Картер драматично поклав руку на груди.

— Ви всі мене не цінуєте.

Клер тихо засміялася, сідаючи поруч.

За столом панувала тепла домашня атмосфера. Прислуга якраз подавала обід: легкі літні салати, м’ясо на грилі, овочі, свіжу випічку та холодні фруктові напої.

Навіть попри серйозність багатьох членів цієї родини, під час спільних обідів вони виглядали значно простішими та живішими.

Дідусь Джозеф саме нарізав стейк, коли звернувся до Картера:

— Ну що, зірко екранів, як завершилися зйомки?

Картер одразу пожвавився.

— Важко. Дуже важко. Я офіційно ненавиджу нічні сцени.

— Але тобі сподобалося? — спокійно уточнив батько Генрі.

— Загалом так, серіал вийшов хорошим.

Він сперся ліктем на стіл.

— Режисер задоволений, акторський склад сильний, а фінал взагалі чудовий. Якщо монтаж не зіпсують — має вистрілити.

— Коли прем’єра? — поцікавилася Клер.

— Орієнтовно восени. Якщо постпродакшн не затягнеться.

Картер зробив ковток соку й невдоволено фиркнув:

— Хоча я вже морально готуюся до того, що фанати знову нароблять сотню дивних нарізок із моїм обличчям.

— Це ціна популярності, — сухо відповів Джеймс.

— А ти взагалі живеш без емоцій, — одразу буркнув Картер.

— Хтось у цій родині має.

Амелія тихо засміялася, а Клер уже помічала, наскільки звично вони всі підколюють одне одного. І що дивніше…

Це не виглядало холодно, а нвпаки — по-сімейному.

Через деякий час розмова плавно перейшла до справ «Evans Global Tech Corporation».

Генрі відклав прибори й спокійно заговорив:

— Ми майже завершили внутрішню перевірку щодо проєкту електромобіля.

Джозеф уважно подивився на нього.

— Наскільки все погано?

— Могло бути гірше.

Джеймс коротко переглянувся з Амелією.

— Ми вчасно виявили проблему в документації та замінили частину команди. Зараз проєкт уже під додатковим контролем.

— Виробництво не зупиняли? — уточнив дідусь.

— Ні. Ми перебудували систему перевірок, посилили технічний нагляд і розділили доступ до фінальних креслень.

Картер тихо присвиснув.

— Звучить так, ніби ви там шпигунську організацію будуєте.

— Коли йдеться про мільярдний проєкт, краще перестрахуватися, — спокійно відповів Генрі.

Амелія задумливо покрутила келих із соком у руках.

— У мене, схоже, теж починаються проблеми.

За столом стало трохи тихіше. Вона коротко розповіла про Лукаса Ріда, Гарольда Мейсона та внутрішнє розслідування в LUMIÈRE Entertainment.

Клер помітила, як із кожним реченням дедалі похмурішим ставав погляд дідуся.

— Інвестор прикривав менеджера?.. — повільно перепитав Джозеф.

— Найімовірніше.

— І ти вже підняла юридичний відділ?

— Так.

— Добре.

Амелія трохи видихнула.

Навіть зараз вона все ще сумнівалася, чи не діє надто різко.

— Я хочу розірвати партнерство з Мейсоном, якщо інформація підтвердиться, — сказала вона. — Але спочатку мені потрібні офіційні докази.

Дідусь коротко кивнув.

— Ти все робиш правильно.

Його голос залишався спокійним і впевненим.