Розділ 8.3

Повернення до зали вартувало містерові Претту всієї його витримки. Він сподівався, що наречена не втече за час, поки він намагається втертися в довіру до карткового короля, але й не чекав, що той просто піде під першим-ліпшим приводом. Пройшло добрих півгодини, поки містер Грант повернувся. Він виглядав якимось знервованим і щоб приховати свій стан, налив вина та закурив нову сигару. 

— Ви вчасно, ми тільки-но закінчили партію, — повідомив один з присутніх.

Містер Претт зібрав виграш з виглядом людини, для якої це звичайна справа. Зухвалий! Або вважає себе надто великим профі в покері, отже обіграти цього нахабу варто хоча б заради задоволення. Все це було так явно написано на обличчі містер Гранта, що не викликало сумніву —  він погодиться грати по-крупному. 

— Бачу, вам щастить, — промовив він, оцінюючи суперника. — Не хочете впевнитись, що Фортуна досі залишилася прихильною?

— Якщо ви пропонуєте партію, не відмовлюся. Але на сьогодні в мене залишилось небагато вільного часу, ризикнете поставити на все? 

Чоловіки за столом перезирнулися. Гра знову перетворилася з розваги на справжнє суперництво, з часу приїзду карткового короля це вже було майже правилом. Дехто одразу пасував, але містер Претт саме цього і добивався. Наступну годину гравці майже не розмовляли. Стіл окутало сигарним димом, за яким важко було роздивитись очі партнера, аж доки не настала розв’язка партії.  Містер Грант, повільно докуривши сигару, підняв холодні очі, в яких читалися високомірство та зневага.

— Стріт! 

На сукні опинилися ті самі чотири карти, які весь час згадував бідний Рональд: десятка, валет, дама та король. Більшого доказу не було потрібно. Можливо, хтось інший побоювався кинути виклик містеру Гранту, або йшов з ним на змову, але цього разу все пішло не по плану. 

— Мені здалося, чи піковий король вже вийшов? — промовив містер Претт легким тоном. 

— Та невже? Хтось ще помітив це, панове? 

— Я не з тих, хто просто так кидається словами. Давно ви розігруєте цю комбінацію? Чи ризикнули стати шулером тільки тому, що опинилися в богом забутому місті? 

Містер Грант скочив. Гнів перетворив його гарне обличчя на потворну маску. На сьогодні з нього було вже достатньо звинувачень і шантажу, і цьому треба було покласти край. 

— Або ви вибачитесь і відмовитись від своїх слів або… — в нього трохи тремтіли пальці. 

— Ви кинете мені виклик? Це вас не врятує! - містер Претт на доказ своєї правоти вивудив з колоди короля. — Думаю довічне виключення з клубу буде для вас достатньо… для початку. Як і втрата виграшу, який можна поврнути тим, кого ви так легко обвели кругом пальця. Чи вас це не влаштовує і ви таки бажаєте зі мною стрілятися? 

Більшість присутніх сиділи мовчки, наче громом вражені. Містер Претт не здивувався б, якщо вино, яке вони пили, мало у складі не такі вже й корисні домішки на кшталт опію. Як інакше можна було пояснити суцільну сліпоту його знайомих? Він також майже не сумнівався — багатій та ловелас ні за що не буде ризикувати життям і діяти відкрито. Наче на підтвердження цих здогадок містер Грант підвівся і швидким кроком покинув зал, кинувши погрозу наостанок. 

— Вибачте, панове, але мені теж час іти. Сподіваюсь, ви донесете цей прикрий випадок до керівництва… — він забрав власну долю, залишивши на столі купу грошей, і поглянув на годинник.

Стрілки показували без двох хвилин вісім, отже треба було все розповісти Моллі і дізнатись, нарешті, що таке вона підслухала та чи змогла провернути своє розслідування. Він неспішно вийшов в хол та потягнув час стільки, скільки можливо. Гарненька служниця не показалася навіть на мить, ніхто не чекав на ганку і довелося спитати про неї у лакея. 

— Не хочу жалітися, але вона кудись поділась, — з неохотою відповів слуга. — Не виконала якесь ваше прохання, чи не так? Я бачив, як ця безсовісна направлялась до виходу, мабуть втекла. Економка зараз передивляється срібло та чи не вкрали ще щось цінне. 

Серце містера Претта зрадницьки забилося. Якщо Моллі дійсно втекла і порушила договір, для цього повинні бути серйозні причини. Але тоді вона залишила б записку! Хіба що з нею самою щось трапилось… 

Дорога назад здалася йому вічністю. Вулиці затягнув густий туман і світло ліхтарів в ньому ледь розрізнялося. Невже його наречена вирішила в такий час продовжити розшуки сама? Він ще мав слабку надію, що помиляється, коли подзвонив в двері пансіону, але всі вони миттєво розвіялись.   

— А, це ви, містере Претт. Не сподівалась, що ви повернетесь так рано, поклавши руку на серце, я не лягала спати і чекала на міс Сміт.

— А її досі немає? Ви стукали в кімнату?

— Уявіть собі, так! Не відповідає і вікно не світиться, навряд чи вона так міцно спить! Тим більше я не бачила свою улюблену квартирантку після вечірнього чаю, вона про щось розмовляла на кухні, а потім пішла, нічого не пояснивши, — квартирна хазяйка не могла не помітити, що спокій зрадив містерові Претту. — Ви ж не думаєте… з нею ж нічого не могло трапитись по дорозі? Всі ці навіжені, може приятель нещасного загиблого хлопця теж блукає містом, адже він не в собі! 

— Сподіваюсь, що ні, але вже одинадцята. Думаю це не можна просто так лишати. Я поїду до відділку, а ви чекайте тут Раптом міс Сміт повернеться, передайте їй моє прохання: я хочу поговорити, нехай почекає в вітальні! 

Все це ні на що не було схоже! В голові місіс Боу пронісся цілий сценарій, що відмінно підійшов би для любовного роману. Як вона не помітила цього досі? Адже її квартиранти явно не просто друзі чи сусіди! Такого хвилювання ще ніколи не траплялося з насмішкуватим містром Преттом. Може коханці посварилися і міс Сміт мовчки поїхала і покинула його? 

Цікавість не на жарт розібрало квартирну хазяйку. Поговорити про це було ні з ким і вона прихопила колоду карт, щоб задати їм кілька питань. Лампа кидала невпевнене світло, з вулиці доносилося лише стрекотання цвіркунів, а час тягнувся немилосердно довго. Коли пробило дванадцяту, біля будинку зупинився екіпаж, в двері постукали і вона кинулася відчиняти. На порозі стоявмістер Претт. Один. А це був дуже поганий знак!