Глава 1

-Кэтрин,ти вже прокинулась? Пролунав в телефоні голос Майкла,мого чоловіка.

-Мг...сонно бурмочу бо хочу ще поспати.

-Незабувай, що сьогодні я повертаюсь з відрядження незабудь будь ласка мене зустріти.

В мить я прокинулась,я геть забула про його приїзд.

-Так,я пам'ятаю добре бувай мені треба збиратись на роботу.

-Бувай кохана,люблю тебе.Ніжно промовив Майкл і скинув слухавку.

Майкл дуже любить мене. Я з ним щаслива,він завжди підтримував мене,ніколи не брихав,і був дуже ніжним. Вставши з ліжка потягуюсь і прямую до ванни,вмиваюсь холодна вода привела мене до тями і я дістаю з полиці щітку і зубну пасту, і чищю зуби. Зробивши ванні процедури,я зробила собі каву і бутерброд. Поснідавши я почала збиратись на роботу. Я працюю психологом слухаю людей які розповідають про свої проблеми і про свої проблеми з минулого. Мені подобається моя робота,я готова працювати на ній вічно. Зібравшись,я взяла ключі,глянула на себе в дзеркало,і вийшла закривши двері на замок. На вулиці було пасмурно,-напевне буде дощь сказала я і викликавши таксі поїхала на роботу.

Дібравшись до місця де я працюю надворі вже був дощь, я вийшла і швидко побігла на роботу,прикриваючі голову від дощю кофтою. Зайшовши я попрямувала у свій кабінет.-О Кэтрин привіт! Пролунав ззаду мене чоловічій голос, це був Денис, мій колега по роботі. Я обернулася і підійшла до нього.-Привіт,Денис як справи? Запитала я.

-Добре,дякую а ти як? З посмішкою на обличчі запитав Денис.

-Я теш добре! Добре я піду мені треба працювати. Сказала я і пішла в кабінет. Піднявшись по ліфту я по коридору йшла до 98 кабінету,там я працювала,відкривши двері я зайшла,і підготувала робоче місце.

Через 5 хв до мене зайшов чоловік,він був років 40.

-Доброго дня,можна? Виховано запитав чоловік.

-Так звичайно заходьте сідайте. Сказала я і показала рукою на кресло. Чоловік сів і спочатку випив стакан води який стояв на столі. -Вибачте що так поводжу себе я просто хвилююся. Промовив чоловік,в його очах був відчай,тривога, він чогось боявся.-Мене звати Андрій мені 45 років,і я хотів би вам розповісти про свою проблему. Сказав Андрій,і поглянув на мене. Я ніколи не бачіла таких очей наче злякані а наче стривожені а наче взагалі порожні. -Я вас слухаю! Сказала я і поглянула на чоловіка.

-Я нікому про це не розповідав,колись у мене була сім'я мама,батько,сестра,брат але тепер їх немає в живих,вони сгоріли коли в нашому домі була пожежа. Розповідав чоловік,його очі дивилися в низ,напевне йому було важко розповідати свою трагічну історію.-В той час коли наш дім горів я був у свого найкращього друга,але коли мені повідомили що моєї сім'ї немає в живих,я винив себе в цьому що я не врятував їх,мені тоді було 15 років,я всі ці роки винив себе у смерті своєї сімї,мені навіть сняться жахи що моя сім'я горить і кличе мене на допомогу а я ніяк не можу їм допомогти. Я не можу спати тому що боюся що жахи будуть брати владу над мною.-Слухавши його історію,я не відривала погляду від нього,здавалося що ще декільки секунд і він впаде від несилля,мені стало його шкода,він був як звір але безсильний.-І так кожен день? Ви навіть не намагаєтеся про це не думати? Запитала я. -Я намагаюся але всеодно щось нагадує мені про це.-Я ніколи не бачіла таких чоловіків,хоч йому було 45 років але виглядав він на 30,його тіло було мускулисте,і сам чоловік був привабливий.-Ми продовжували спілкуватись,він розповідав ще свої історії а я уважно його слухала.-Так промайнув майже весь день, до мене приходили люди а я слухала їх. Після закінчення роботи я подзвонила Майклу,він сказав що приїде до моєї роботи щоб забрати мене,з іншої сторони я була щаслива а з іншої дуже стомлена,мені не хотілося нічого,просто приїхати до дому і лягти спати. Вийшовши на вулицю Майкла ще не було,і я чекала його. Раптом хтось підійшов до мене і взяв за плече,я повернулась,це був Андрій.-Андрій? Ви що стежите за мною? Запитала я.-Ні просто побачів що ви тут і вирішив підійти поспілкуватися з вами,у мене більше немає друзів,може хоч з вами будемо спілкуватись. -Я чекаю свого чоловіка,він має приїхати. Раптом підїхала машина Майкла,він вийшов з машини, і побачівши нас він розлютився.