Розділ 85

Він легко підморгнув їй, ніби намагаючись загравати. Галя різко відсторонилася, страх ще жив усередині неї після всього нещодавно пережитого. Надто багато болю, небезпеки й темряви було пов’язано з ним.

- Я Галя, - холодно відповіла вона.

Її голос чітко дав зрозуміти: вона не готова підпускати його близько до себе.

Володимир повільно рушив до масивних вхідних дверей свого замку та майже кожні кілька кроків озирався, наче не хотів йти. Наче якась невидима нитка все ще тягнула його до Галі.

На порозі біля важких дверей свого замку він зупинився востаннє.

- Ще зустрінемося! - вигукнув голосно він, хитро усміхнувся і помахав їй рукою.

Галя мимоволі здригнулася і затремтіла. Після всього пережитого ця фраза прозвучала майже як пророцтво.

Оля стояла неподалік, мовчки спостерігаючи за цією дивною сценою. Вона й сама не могла зрозуміти, ким тепер став Володимир: чудовиськом, простим чоловіком без магії чи лише тінню самого себе?

Та зараз для сестер найважливіше було одне: вони вижили, вони перемогли у цій великій битві. Усі поневолені отримали те, що більше всього бажали протягом багато довгих років - свободу. А це означало, що Тамара могла мати рацію : якщо чари чаклуна остаточно ослабли, то й у їхньому світі його вплив мав також зникнути.

Можливо... їхні батьки теж вже звільнені від магії чаклуна. Ця думка спалахнула в серці Галі й Олі потужною хвилею надії.

Після всіх жахіть, болю, втрат і боротьби з’явився шанс повернути собі найцінніше: родину, дім, справжнє життя.

Дівчата радісно перезирнулися й водночас щиро всміхнулися одна одній. Їм понад усе хотілося якнайшвидше повернутися зараз додому. Переконатися, що мама й тато в безпеці і темні чари зникли.

- Нарешті Галю, - схвильовано вигукнула Оля й міцно обійняла її. - Ходімо додому, поки портал ще відкритий. П’ятий день майже завершився...

Галя міцно взяла сестру за руку. Лише тепер вони по — справжньому усвідомили: вони живі, жахіття вже позаду й завершилися.

- Закляття для повернення нас додому назад, через портал зі мною, - сказала Галя. - Нам потрібно повертатися до склепу, з якого все почалося.

Сестри стали біля темно — зеленого озера. Галя підняла вгору руку, її магія м’яко відгукнулася. Перед ними розгорнувся зелений водяний портал, що мерехтів прозорими хвилями. Він поступово набирав обертів, що краплі води розліталися в усі боки.

Сестри востаннє озирнулися на темний замок чаклуна і зробили крок у водяний вир, що відкрився в повний зріст перед ними. За мить вони вже опинилися біля маєтку Катерини за шумним водоспадом.

У домі панувала тиша, свято давно закінчилося. Гості роз’їхалися, маєток здавався майже покинутим.

Обережно, ховаючись, Галя й Оля рушили знайомою стежкою крізь прекрасний духмяний сад троянд. Пелюстки ніжно колихалися від ранкового вітру й долинав приємний аромат.

Світ реальності здавався майже чужим після пережитого. Сестри тихо пробралися до будинку через відкрите вікно, безшумно ковзнули довгими коридорами. Раптом десь неподалік пролунали кроки. Вони завмерли на місці, розгублено перезирнувшись. І, мов тіні, швидко й непомітно навшпиньки побігли до веранди.

- Де наш люк? - пошепки запитала Галя.

Оля мовчки вказала пальцем вперед, вхід у підземелля був відкритий. Вони швидко спустилися вниз у склеп туди, звідки почалася їхня найстрашніша подорож.

На щастя, їхній старий одяг усе ще був там. Сестри поспіхом перевдягнулися у свій звичний одяг. І лише тепер Галя дозволила собі глибоко вдихнути, але в її серці вже назавжди залишилися: замок чаклуна, битва за свободу, кривавий місяць, магія, Володимир і загадка, яка ще могла повернутися.