Розділ 81

З останніх сил Галя міцно схопила Олю за руку й заплющила очі, намагаючись зосередитися.

Її серце, сповнене світла, спалахнуло полум’ям любові та надії.

- Сили води, вогню й повітря — допоможіть мені!!! - закричала вона так голосно, як тільки могла.

Її очі змінилися, засяяли зеленаво — бурштиновим світлом. Голос Галини, підсилений магією, гучно перекрив страшну бурю. Раптом з її вуст пролунали одразу два голоси: власний голос Галі та владний голос Соломії. Вони злилися в один могутній дует і разом промовили:

- Кожен промінь світла в цій темній ночі... у блискавках... у зорях... у місяці... у воді... у всіх моїх спогадах добра, любові й надії — допоможіть! Врятуйте нас!

І тоді почалося ... затавровані прикраси на тілі Галини вибухнули золотаво — жовтим сяйвом. По шкірі Галини почали проступати дивні світлі знаки та стародавні символи. Вони спалахували один за одним, немов оживала забута магія давніх часів.

Із зелених каменів у срібних прикрасах долинув дивний прадавній шепіт. Здавалося, невидимі тихі голоси читають стародавню молитву, Галя й Соломія лише повторюють священні слова слідом за ними. Шепіт ставав дедалі гучнішим... Стародавні слова відлунювали над терасою замку, змішуючись із шумом дощу та завиванням вітру.

Коли ж останнє слово відлунало в нічній темряві, з грудей Галі вирвався потужний стовп світла й сягнув самого кривавого місяця. У цьому незвичайному сяйві вже губилися шепіт і голоси Галі та Соломії. Натомість вже лунав величезний жіночий хор. Наче всі жінки її роду — від найдавніших пращурів жінок до тих, кого вона знала й любила, - стали поруч із нею в цю вирішальну мить, їхні голоси зливалися в одну величну мелодію.

Хор затягнув одну високу, чисту ноту, а десь у самій глибині світла ніжно озвалася бандура. Її струнна мелодія звучала так світло й проникливо, ніби торкалася самої душі.

Уся тераса замку на мить завмерла, навіть вітер стих. У повітрі розлився легкий аромат польових квітів, що поступово розвіював морок над замком.

Місяць почав змінюватися: кривавий червоний колір поступово згасав, його поглинуло чисте блакитне сяйво. За мить від оновленого місяця до Галі опустився широкий чистий сріблясто - блакитний промінь. Щойно чарівне світло торкнулося сестер, навколо них почала народжуватися сяюча блакитна магічна захисна оболонка. Вона огорнула їх, мов магія самого світла... Чиста, прозора й непорушна, мов небесний щит, вона відділила сестер від темряви та всього зла, що панувало навколо.

Небо почало змінюватися... Темрява відступила. Дощ почав слабшати, грім віддалявся і стихав, блискавки поступово зникали.

Світла магічна блакитна захисна сяюча оболонка почала розширюватися дедалі ширше. І раптом... із неї вирвалися сотні різнокольорових світлих метеликів. Вони закружляли над замком, розліталися темними коридорами, вежами, кімнатами, підземеллями. Наче світанок народжувався просто посеред ночі.