Розділ 6. Випробування, що змінюють долю

Дендраріон, Академія Магії. Ранок.

Під ніжним світлом двох місяців, які ще не встигли сховатися за обрій, Лія стояла перед величезною брамою Академії. Серце билося так голосно, ніби його могли почути всі маги в окрузі. За останні двадцять чотири години її життя перевернулось з ніг на голову — буквально. Випадкове переміщення в інший світ, шок, магічні дерева, Іван у мантії… а тепер — вступні іспити до найпрестижнішої Академії Магії імперії Дендраріон.

— Все буде добре, — м’яко сказав Іван, торкнувшись її плеча. — Якщо хтось і може здивувати цих зарозумілих старійшин, то це ти.

— Кандидатка Сайзен Ліанна. Пройдіть за мною.

Іспит I: Виявлення стихії

Лію провели до круглого залу з арками, де в центрі стояла кам’яна сфера на п’єдесталі. Сфера Енергії. Навколо неї — шестеро магістрів, серед них високий темноволосий чоловік із синіми очима, то був магістр Александр.

— Доторкніться, — коротко сказав один із магістрів. — І тримайтеся за серце. Сфера покаже вашу стихію. Якщо жодна не проявиться — іспит вважається проваленим.

Лія ковтнула повітря. Підійшла. Торкнулася. Спочатку — нічого. Потім зсередини сфери вирвалося світло — м’яке, фіолетове, тепле. Повітря затремтіло. У її долоні прокинулось дивне тепло.

— Магія вогню… захисна, з домішкою цілительства… — промовила одна з магісток, дивуючись.

— Не часто трапляється, — сухо зазначив Александр, уперше зиркнувши на дівчину. Їхні погляди зустрілися. Ненадовго. Але цього вистачило — в його очах промайнула цікавість. І ще щось…

— Дивно… — пробурмотів хтось із членів ради. — Фіолетове світіння? Це рідко навіть для нашого світу.

— Це… означає, що я пройшла? — обережно спитала Лія.

— Так. Стихія проявилась. Тепер ви маєте обрати напрям іспиту за спеціалізацією, — пояснив один із магістрів.

Лія трохи зам'ялась, але потім впевнено відповіла:

— Я хочу вступити саме на факультет артефакторики. Тому… я обираю іспит з артефакторного конструювання.

Декілька магістрів переглянулись. Не кожен новоприбулий обирає саме цей напрям, адже артефакторика вимагає розуму, уяви й глибокої інтуїції.

Один із старших магістрів схвально кивнув:

— Добрий вибір. Спостерігатимемо уважно.

---

Іспит II: Артефакторика

В іншій залі Лії дали металеву пластину, кристал та набір гравірувальних голок. Завдання: створити базовий магічний артефакт.

— У вас одна година. Ви можете звертатися лише до власних знань та інтуїції, — сказав наглядач.

Лія глянула на інструменти. На Землі вона любила паяти, створювати щось з металу. Але магічний кристал? Це вже щось зовсім інше.

— Гаразд, крихітко… — прошепотіла вона до кристалу. — Давай спробуємо подружитися.

Вона взяла метал, інтуїтивно вигравірувала на ньому коло з переплетенням ліній, вставила кристал, і… він засвітився. Спочатку тьмяно, а потім яскраво — від фіолетового до білого. Артефакт завібрував, і коли вона підняла його — він сам розгорнувся у формі крихітного компаса, стрілка якого крутилась у напрямку до найближчої ілюзії.

Магістрка-артефакторка була вражена.

— Це не просто робочий артефакт. Це навігатор.

Александр, який прийшов наглянути на іспит, тихо пробурмотів:

— Інтуїція… або щось більше?

Лія помітила його погляд.

— Вам не подобається, що я справилась? — запитала з викликом.

— Мені не подобається, що ви надто впевнені в собі для першого дня.

— Це не самовпевненість. Це виживання.

Їхня перша словесна дуель.

---

Висновок Ради

Після іспитів Лію запросили в головний зал Академії.

— Ви показали дивну, але рідкісну гармонію стихії та артефакторного чуття. Академія Магії Дендраріону приймає вас на факультет артефакторики.

— Але є умова, — додав Александр. — Ви маєте проходити щотижневі тренування з бойової магії. У вашому випадку — виживання не менш важливе, ніж навчання.

— З вами?.. — Лія прикусила губу.

— Зі мною, — кивнув він.

Вона зітхнула. Але в куточках губ з’явилася напівусмішка.

— Що ж, буде весело.

— Це було не жартом.

— А я й не жартувала.

І в цей момент усі в кімнаті відчули, що ці двоє — ще не раз зіткнуться. І кожне таке зіткнення — буде іскрити.

Академія Магії Дендраріону розкинулась, мов мініатюрне місто — з баштами, переходами, парками, теплицями, внутрішніми дворами, гуртожитками, лабораторіями та цілими комплексами, присвяченими окремим напрямкам магії.

Після іспитів Лію поселили у Західне крило — гуртожиток першокурсників артефакторики. Кімната була на двох, але на щастя чи на жаль, її сусідка ще не прибула. Тому Лія першу ніч провела в тиші, обмацуючи незвичне ліжко з мерехтливою обшивкою, знайомлячись із пристроєм, який розливав у повітря легкий аромат м’яти, та читаючи правила академії, написані палаючими літерами.

Наступного ранку почався її новий розділ життя.

Перше знайомство. Анна та Арнольд

У просторому класі з прозорим дахом, через який видно було небо і хмари, зібрались студенти першого курсу артефакторики. Лія, тримаючи в руках записник із завданнями, виглядала трішки розгублено. В цей момент до неї підійшла дівчина в окулярах із пшеничним волоссям, що спадало на плечі:

— Ти новенька, так? Я — Анна. Якщо будеш плутатись у гравірувальних формулах, я тобі допоможу.

— Лія. Дуже приємно. Спасибі, бо я ще зовсім нічого не тямлю в цих штуках.

— Тут ти не одна така, — долучився хлопець із розкуйовдженим каштановим волоссям і добродушною посмішкою. — Я — Арнольд. У мене в арсеналі три зламані мікрокристали й одне вибухнуте зілля.

— Це все за один день? — здивувалась Лія.

— Та ні, за дві години, — підморгнув він.

І так, між жартами, формулами та спільними лабораторними невдачами, зав’язалась перша дружба Лії в новому світі.

Перші труднощі

Життя в академії виявилося зовсім не таким, як Лія очікувала. Більшість предметів — від «Основ магічної мови» до «Енергетичної математики» — вимагали знань, які вона на Землі не вивчала. Їй доводилось залишатись після занять, перечитувати підручники, практикувати нічні формули світла, тренувати стійкість до мани, і навіть користуватись чарівною підказкою від Анни, яку та винайшла: м’яке дзеркальце, що підморгувало, коли відповідь була близько.