13

• * *

- Вітаю вас! Вагітність чотири тижні!

Ця новина приголомшує. Фарби навколо стають у сто разів яскравішими!

- Народжуватимете?

- Звісно!

– Отже, ще треба буде здати аналізи… Ось. І ще…

Вислуховую цілу низку інструкцій.

Свіже повітря, вітаміни, відпочинок.

Уявляю, як Філ зрадіє! Може, дарма я його не дочекалася? Треба було разом на прийом піти. Адже тест уже вчора вранці показав дві смужки!

Нічого. Я не довго буду єдиною, хто знає про маленьке диво, що зародилося від нашого кохання! Філ має приїхати увечері. Усього кілька годин залишилася.

Мабуть, з цієї нагоди я приготую святкову вечерю!

Але Філ не приїжджає. Ні ввечері, ні навіть опівночі.

Вечеря так і вистигає нетронутою на столі.

Знову і знову набираю номер, але абонент поза зоною дії.

Гаразд, – заспокоюю себе.

Всяке буває. Може, його справи затримали.

Юрію дзвонити вже надто пізно. Та й він може бути не в курсі. Завтра прийду в офіс і все дізнаюся!

* * *

Настрій вранці райдужний, як ніколи!

Все, як і наказав мені мій найсуворіший в світі бос.

Я свіжа, як огірок!

А ще свічусь. Щаслива! Готова злетіти, як повітряна куля!

- Що означає, моя перепустка не працює? Що означає, що вона недійсна?

На прохідній мене зупиняють. Не впускають усередину.

Нісенітниця якась!

- Строк дії закінчився. Вона видавалась на місяць. Отже, вибачте. Тепер недійсна. А нової у вас нема.

- Ну, ви ж мене знаєте чудово!

- Вибачте, Ольга Миколаївно. Правила одні для всіх. Не можу пустити, – хитає головою охоронець на прохідній.

– Філіп Станіславович вже на місці?

Він досі поза зоною, але я вже знаю, що Філ іноді просто не включає телефон.

– Поки що не приїхав. Але, як я знаю, літак приземлився дві години тому.

Хм… У квартирі його нема. Значить, у особняк попрямував.

Вирішаю не сперечатися із охоронцем.

Це непорозуміння дуже швидко вирішиться.

Філ, мабуть, зайнятий, раз не подзвонив досі. А, може, просто втомився і вирішив хоч годинку нормально виспатися.

Тут же ловлю таксі. Називаю адресу його заміського будинку.

Ніякі справи не можуть бути важливішими за мою новину!

– Вам кого?

Віконце у воротах прочиняється після того, як дуже довго дзвоню.

- Це ж я! До Філіпа. Станіславовича, – поспішно додаю.

У цьому будинку мене знають як його помічницю.

Все особисте відбувалося між нами на квартирі.

- Він наказав нікого не впускати, - охоронець хитає головою, дивлячись на мене із сумнівом.

- Ви просто повідомите йому, що Соловйова Ольга приїхала! Я тут зачекаю.

Дивно. Зазвичай у цей будинок мене пропускали без жодних формальностей!

Але...

Та яка, по суті, різниця! Бувають будь-які ситуації, зрештою!

- Оля?

Філ виходить дуже похмурий.

Дивиться на мене якось відсторонено. Тримається на відстані, хоча зазвичай, навіть після менш довгої розлуки, завжди згрібає в обійми!

Але не важливо. Все зараз не має значення!

 «Я вагітна, коханий!»

Мені хочеться про це кричати на весь світ. Стискаю рукою в кишені заповітний тест із двома смужками. Усміхаюся, не реагуючи на його похмуре обличчя. Хіба може бути щось важливіше за мою новину?

- Не приходь сюди більше, Олю.

Він дивиться на мене як на чужу. Вираз обличчя абсолютно кам'яний.

– Але…

— Між нами все скінчено, — морщиться, ніби дивитися на мене йому гидко. Стискає руки, які не виймає з кишень, у кулаки

– Але ж як… Все, що було між нами?

– Забудь, – знизує плечима. - Я одружуюсь. Та й не було, по суті, нічого особливого в нас. Швидкоплинна пригода, не більше.