7.7

- Почекай. Я захист візьму, - хрипко шепоче Філ, на мить відриваючись від мене.

Чую тріск фольги.

Але вже не думаю про те, чому Філа все виявилося раптом під руками. Впевнений був, що мене так просто спокусить, чи на інші пригоди з кимось розраховував?

Досить! Це вже не важливо! Треба нарешті навчитися йому довіряти та викинути всі ці дурниці з голови!

– Моя. Моя маленька, - палко шепоче Філ, повертаючись до мене.

Я знову опиняюся в полоні його гарячих рук.

Звиваюсь, коли його губи обпалюють шию.

Спускаються нижче. Доходять до улоговини.

- Яка ти. Нереальна. Моя! Люблю тебе, крихітко, - шепоче Філ, гарячково пестячи мене все нижче. І нижче. Все ненаситніше. Пристрасно. Порочно...

І я вигинаюсь йому назустріч!

Навіть прикушую простирадло, щоб не закричати від… Захоплення? Щастя?

Нехай. Нехай це вирвалося в нього так. У пориві пристрасті!

Але ж настане день, коли він скаже ці слова і по-іншому! Впевнена, настане! Таке просто так із язика не зривається!

А його язик вже творить справжнє божевілля.

Сором пронизує мене крижаною голкою. Хіба можна? Цілувати? Там?

Намагаюся прикритися, стискаю стегна, але Філ, з глухим риком, розпахує їх ще сильніше. Не дає мені це зробити! Притискає мої рохкриті ноги до своїх!

- Ти чудова, Олю. Навіть не уявляєш. Наскільки… Ти там… Як ніжна троянда на світанку… Нерозкрита… З крапельками роси…

Чорт!

Він неможливий!

І доводить мене до справжнього божевілля!

Але...

Опиратися йому так само неможливо!

Він висікає з мене іскри. Примушує горіти та плавитися. Забути власне ім'я!

Тільки його. Здається, нічого, крім його імені, я не пам'ятаю!

Саме його і кричу, так голосно.

Коли ми злітаємо на вершину бурхливого фіналу, а наші сплетені тіла сіпаються з шаленою силою в унісон.

____________________________