2.2

Майже бігом прямую у ванну. Видихаю, замкнувши за собою двері. Дивлюся на себе в дзеркало і зовсім не впізнаю! Очі гарячково горять! Обличчя палахкотить! А губи ... Вони просто розпухли і стали кольору вишни, що перезріла! Навіть болять трохи після тієї ночі.

Коли виходжу, Філ уже одягнений. Ну як. Умовно. На ньому домашні штани з низькою посадкою. Які обтягують усе, що варто було б сховати!

- Одягайся.

На ліжку вже на мене чекають коротенькі шортики в обліпку і такий же короткий топ.

- Знайшов у закромах, - пояснює, знизуючи плечима.

Опускаю очі, щоб Філ зараз не помітив моєї реакції. Недаремно я знала, що краще триматися від нього подалі! У нормального чоловіка, з яким можна будувати стосунки, такого в домі просто не може бути! Ну, хоч би збрехав, що встиг замовити білизну та одяг, поки я спала, пройшов цілий день!

– Я… Не звикла носити чуже, – піднімаю топік двома пальцями.

Він еластичний, як і шорти. Обтягне мене, як рукавичка. У такому я нікуди не вийшла б. Зрозуміло тепер, він звик, що у його будинку розгулюють у такому вигляді! Вертять перед ним... Всім тим, що цей топик і білизна тільки підкреслять!

Цікаво. Вони що? Без одягу із цього будинку йшли? Чи Філ чимось забруднив ці речі, і їх залишили для прання? Ні. Точно це я не вдягну!

- Може, у тебе халат якийсь знайдеться. Ну махровий. Банний. Для гостей?

- І як ти хочеш, щоб через нього лікар слухав твої легені?

Густа чорна брова злітає нагору.

В очах іскриться глузування.

- Філ. Я не одягатиму одяг після когось!

– Ревнуєш?

Здається, це йому подобається!

 Заривається у  волосся всією п'ятірнею. Дивиться на мене з хитрим хлоп'ячим прищуром і хуліганською усмішкою!

- Чого б мені ревнувати?

Спалахаю, як сірник.

- Твоє особисте життя мене зовсім і ніяк нестосується!

– Правда?

Підходить до мене так близько, що я відчуваю жар його тіла. І м'язи, що перекочуються під шкірою! Дуже сильно відчуваю! Кожен!

– А те, що між нами було?

Охоплює моє підборіддя. Примушує подих почастішати від одного дотику.

Піднімає голову вгору, опускаючи промовистий погляд на мої губи.

– Ти така гаряча, Оллляяяяя… Навіть не уявляв!

Його палець проводить по моїх губах.

Примушуючи їх спалахнути і мільйони табунів мурашок тут же помчали по всьому тілу!

– Це було тільки заради того, щоб зігрітися, – бурмочу, відвертаючись. Вириваючись із цього полону! - Питання життя. Чого не зробиш у такій ситуації?

- Звісно. Ти права.

Його обличчя перетворюється на камінь, а щойно палаючи очі в чистий лід.

– І заради цього ж тебе зараз оглянуть. Добре треба прослухати все, крихітко.

Філ знову опиняється поряд. Займає собою весь простір.

Начебто говорить зовсім про інше… Хм…

- А це... Ти збирався комусь подарувати?

Знову беру до рук пакет із білизною.

Може, в нього така звичка? Розривати білизну на тих, хто залишається на ніч? І для цього він тримає у своїй спальні цілу шафу запасних комплектів?

І знову всередині ніби ніж провертається! Чорт! Я навіть не думала, що буде так боляче!

– Заспокойся. Ці речі пов'язані здебільшого з моєю роботою. І до тебе їх ніхто не носив.

– І вони нікому не призначалися? Ну, розумієш. Якось неприємно думати, що я забираю чуже. Нехай і вимушено.

- Одягайся, Оль. Смішна ти. І дуже гаряча, – Філ нахиляється.

Але швидко цілує мене в ніс і одразу ж усувається. Виходить із спальні, даючи мені можливість одягтися.

___________________________